Вона розплющила очі і здивовано витріщилася в стелю. Потім повернула голову й зустрілася поглядом із Стасом. Той напівсидів, поклавши під спину подушку, і дивився на неї, як завжди, з легкою посмішкою на губах.
— Доброго ранку! Ти така гарна, коли спиш!
Лілія приклала руку до чола. В голові ніби дзвони гуділи. Може, вона все ще спить і бачить такий чудернацький сон?
— Ти хочеш сказати, що я… що ми? — вона рвучко сіла і натягнула на себе ковдру, зрозумівши, що жодного одягу на ній не було.
— А ти що, не пам’ятаєш? — він трохи підняв брови, дивлячись на неї зі здивуванням. — Ти ж сама сюди прийшла до мене!
— Такого не може бути,ти обманюєш!
— Сонечко, невже ти будеш казати, що я тебе до чогось змушував?
— Я не пам’ятаю… не знаю нічого, — вона почувалася геть розгубленою
— Це моя вина, не треба було тобі дозволяти так багато пити, — він притягнув її до себе і поцілував у плече. Потім його губи помандрували нижче, але вона зробила різкий рух і вивільнилася з його обіймів.
— Я ніколи багато не п’ю, і вчора також випила лише кілька келихів вина! Хіба від вина людина може повністю злетіти з котушок?
— Лілю, я б не сказав, що ти була такою вже неадекватною! Так, поводилася досить розкуто, але я подумав, що просто тобі подобаюся, що ти хочеш мене… А хіба це не так? Кажуть же, що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці!
Лілії захотілося так штурхонути його, щоб він звалився з ліжка. Але вона поки що вгамувала це поривання.
— Що ти маєш на увазі під “поводилася розкуто”? — насторожено запитала вона.
— Ну… коли ми приїхали додому, я поцілував тебе і пішов до своєї кімнати, роздягнувся й зібрався лягати спати. Аж тут увійшла ти. Ти вже встигла переодягнутися, на тобі був такий спокусливий чорний мереживний пеньюар і чорна білизна, панчохи, туфлі на високих підборах… Якщо не віриш — он воно все лежить на підлозі. Якщо ти думаєш, що я привіз тебе у несвідомому стані і зґвалтував — то чому тоді тут не той одяг, у якому ти була в кав’ярні у Хасана? Видно, ти була не настільки вже п’яна, раз причепурилася і прийшла мене спокушати…
Ліля перехилилася через край ліжка і зиркнула на підлогу. Там справді, згорнутий в мальовничому безладі, лежав пеньюар, який колись подарував їй Роман, поряд — мереживна чорна білизна, одна панчоха зачепилася за ручку крісла, інша взагалі гойдалася на люстрі. Біля ліжка на диво акуратно — одна біля одної — стояли туфлі.
Стас прослідкував за її поглядом і коротко засміявся.
— Ти тут влаштувала міні-стриптиз. Якщо чесно, я зовсім такого від тебе не очікував. Ти здавалася такою скромницею… Але все було круто! Чесно! Ти виявилася такою пристрасною, ну, сподіваюся, що й я виправдав твої очікування...
— Я. Нічого. Не. Пам’ятаю. — відчеканила вона, виділяючи паузою кожне слово. — Мабуть, твій друг Хасан підсипав у вино якісь наркотики.
— Лілю, що ти таке говориш? — Стас вражено закліпав довгими, як у дівчини віями. — Ми ж їли все разом, пили вино з однієї пляшки. Які наркотики? Ти, мабуть, надивилася якихось дурних фільмів!
— А того трояндового варення ти й не їв! І якраз ним мене посилено намагався нагодувати! Я це пам’ятаю! А потім ніби хтось узяв ножиці і вирізав шматок мого життя! Я тобі це так не подарую! Ти ще пожалкуєш про все!
Вона схлипнула, обмоталася ковдрою, зіскочила з ліжка й вибігла із кімнати, з силою грюкнувши дверима. Її трусило від обурення.
Якби ж він просто підбивав до неї клинці, то рано чи пізно вона б добровільно опинилася в його ліжку. Тим більше, він їй усе більше подобався. Ну, можливо, минув би якийсь час…
Але все, що він учора зробив, тепер викликало в неї огиду і розчарування.
Лілія сиділа у ванні з гарячою водою і до болю терла все тіло губкою, але все одно відчуття липкого бруду, що назавжди пристав до неї, не зникало.
І чому саме з нею постійно трапляються такі прикрі історії?