Пролог

Таємниці, загадки та дивовижні надприродні збіги… Вони вкривають наш світ так само густо, немов павутина, липка та небезпечна для всіх, хто у неї потрапив. Безліч неточностей та питань, що лишаються без відповідей, змушують багатьох людей пліткувати та самим моделювати причини їх появи. Одні люди стверджують, що надприродне є абсолютно неможливим, бо сучасна наука із легкістю може пояснити безліч дивних речей, поки інші щиро вірять у існування величезної світової змови, культів та порталів між світами.

Що перші, що другі не здатні прокласти жодних логічних зв’язків між своїми теоріями, через що вони здатні лише представити власні факти, але точно не аргументувати їх як єдину й переконливу відповідь-пояснення.

Таким чином наш світ лишається вкритий густим туманом, у якому можливо приховати фактично будь-що: завжди знайдуться ті, хто понапридумують своїх пояснень тому чи іншому випадку. Із часом люди забувають про давно нерозгадані загадки, впевнено крокуючи у майбутнє, де вони бачать саму чіткість та ідеальність, закриваючи очі на все, що заважає їм бачити цю картинку. Дійсно, багато з того, що ми фізично не здатні пояснити. 

“Але навіщо тоді цим перейматися? – Спитаєте Ви, – Коли ми навіть не знаємо, із чим маємо справу, як же її вирішити? Як же просвітлити всі ті паранормальні речі, якими кишить Інтернет та легенди прадавніх часів? Чи може бути так, що все це – не більше ніж жарт”.

Вірогідно, що наш світ збудований таким чином, аби все дивне й незрозуміле ми одразу переводили у категорію “розіграшів”. 

Саме через це такими поняттями, як логічне пояснення у вигляді науки та містичне – у подобі вигаданих диваками легенд, можна маніпулювати. Будь-що, що здасться хоч на секунду дивним, можна і заведено пояснювати двома вище наведеними способами. Звідси випливає дуже цікавий факт: у більшості випадків ми шукаємо не так джерело незрозумілих речей, як пояснень, якими можна було їх виправдати. Ми частіше тікаємо від логічних відповідей, аніж шукаємо їх. Ми любимо маніпулювати тим, що маємо, але не полюбляємо зазирати у ті шпарини, невідомість яких ми не в змозі пояснити.

Єдине, що ми можемо зробити свідомо та принаймні більш-менш логічно – так це зупинитися і все ж спробувати зосередитися не так на нашій першочерговій меті, як на тому, що могло її спричинити. Простішими словами, не потрібно шукати якір корабля безодні, коли можна віднайти його трос. Трос, що й виведе нас до нього самого через місяці, а можливо, роки. Цей трос пролягатиме через безмежні простори води – океан, а ми будемо у ньому так само непомітні, як Земля у межах Всесвіту. Одначе, важливі не пропорції та навіть не довжина того шляху, який необхідно пройти науці та нам, аби прийти до відповіді, як те, що буде рухати нами під час цього шляху: здоровий глузд чи нескінченні пародії на нього. 

Це все залежатиме тільки від нас та наших теперішніх дій і думок, адже не існує нічого неможливого для тих, хто осягнув Безмежність океану невідомого, через який і пролягає наш шлях. Ті, хто щиро вірять і відчувають цю Безмежність, завжди зрозуміють, де є хиба, а де істина, навіть коли її власне і немає…