Глава 11. Спільник у законі

— Вони прощаються! — голосніше, ніж слідувало, вигукнув Крістофер.

— Вже? — здивовано перепитала Кортні й не чекаючи на відповідь, вихопила бінокль із рук Кріса та приклала до обличчя. — Якесь експрес побачення. Вони там побули години півтори.

Я ж прислухалася до розмови, що й досі лунала в моєму вуху.

— Ну що ж, було приємно побазікати, — наче як зніяковіло промовив Рік. — Знаєш, Сем, ти гарна дівчина, але ну якось…

О, то він хотів її відшити! Я ледь стрималася, щоб не розсміятися. Навіть прикрила рота долонею.

— Немає іскри, еге ж? — квапливо підхопила Саманта. — Я теж помітила, тому не парся. Воно таке буває.

Після цих слів я таки не витримала та пирсну зі сміху. І хоч бінокля в мене не було, але я і так розуміла, що подруга намагалася якнайшвидше вшитися звідти, тому Сем точно не парилася від слів Ріка. А за хвилину, не довше, вона вже виходила із ресторану. Хотіла б я побачити в той момент писок Ріка, бо, судячи із того, що він слідом не вийшов, Сем дійсно давала драпака. Та що там, подруга навіть шарф замотувала, переходячи вулицю в нашому напрямку.

— Фух, я це зробила! — зі смішком вигукнула Саманта, буквально заскочивши на переднє пасажирське сидіння. Вона шумно видихнула, і розвернулася ліворуч, помітивши ще одного несподіваного гостя. — Кріс? — Примруживши очі, подруга поглянула на мене: — То он звідки ти знала про посягання на приватну власність? Знаєш, Ліз, спільниця із тебе така собі.

Я відкрила було рота, щоб відповісти, але Кріс випередив мене.

— Вона вчинила правильно. Якщо вже йдете на порушення закону, то хоч знайте, що вам світить у разі провалу.

Погляд примружених очей Сем перемістився на Крістофера.

— О, так ти тепер захищаєш Ліз? Як мило.

Взагалі-то, це дійсно було мило. Та Кортні так хитро посміхнулася, ще й бровою повела, що мені стало ніяково.

— Гей, — буркнула я, звертаючись до Сем та ігноруючи іншу подругу, — може, ти краще розкажеш, що вдалося дізнатися?

Вона пильно вдивилася в моє обличчя, потім так само просканувала Кріса, але побачене ніяк не прокоментувала.

— Розкажу, — сказала вона, потягнувшись до паска безпеки, — та спочатку вшиємося звідси. «Джойс» відпадає, а мій тато не має нічого знати про це, тому поїдемо до тебе, Ліз.

— Гаразд, — озвався Кріс, застібаючи пальто, — але потім зателефонуйте мені та все розкажіть.

— А ось і ні, — Сем повернулася до нас і вказівним пальцем показала на Крістофера. — Тепер ти наш спільник, тому теж їдеш. — Знову розвернувшись, подруга зі смішком додала: — Ото міс Гілл зрадіє, що наша Ліз нарешті привела додому нормального чоловіка.

Кортні дзвінко розсміялася, а за мить до її сміху приєднався хрипкий сміх Сем.

— Звиздець, як смішно, — пробурчала я, схрестивши руки на грудях і уникаючи погляду Кріса.

Але я навіть не здогадувалася, скільки істини в словах подруги. Моя матінка дійсно була в захваті. Вона вела приватну бухгалтерську діяльність і, як виявилося, співпрацювала з Холтами, тому з Крісом була добре знайома. Та що там, побачивши, як він переступає поріг будинку, матінка засяяла своєю найкращою усмішкою та почала так сюсюкати, що не тільки мені, а і йому стало ніяково.

— Ма, давай ти заспокоїшся і даси нам поговорити.

— Ну добре, добре, Ліззі, — вона підняла руки в знак капітуляції, але ось це її «і» на кінці імені було відповіддю мені. Я покосилася на Кріса й помітила, як кутик його губ сіпнувся. Чорт забирай, усе ж його присутність на моїй кухні була максимально дивною.

— То що, ви піймали того гівнюка? — спитала матінка, приєднавшись до нас за столом, коли кожен отримав свою чашку з кавою.

Відповідь на це питання цікавила всіх і тільки один серед нас знав її.

Дорогою додому ми майже не говорили. Я не бачила обличчя Кортні, бо вона сиділа за кермом, та не сумнівалася, що думками вона була далеко в минулому. А сидячи за столом та тримаючи чашку обома долонями, вона виглядала напруженою. Поки ми їхали Сем теж здавалася задумливою, але на її вустах грала легка усмішка. Тепер же на її обличчі не читалася жодна емоція. На Кріса я намагалася не дивитися ні дорогою додому, ні коли приїхали, зате виразно відчувала його погляд на собі. І якби не невидиме питання, що заповнило простір кухні, точно спробувала б розібратися у своєму відношенні до цього.

— Сем, ти скажеш хоч щось чи нам треба ще кудись поїхати? — Кріс таки не витримав довгої мовчанки.

Подруга поглянула на нього, зробила один короткий ковток кави, а потім розвернулася до Кортні. Зазвичай весела та впевнена в собі Саманта стискала губи. Вона повільно і глибоко вдихнула, а видихнула швидко й шумно.

— Я перевірила галерею та історію браузера, яку встигла, — випалила Сем і замовкла.

Кортні дивилася прямо в очі подруги й чекала. Я ж такого терпіння не мала:

— Щоб його, ти знайшла щось чи ні?

— Знайшла, — промовила Сем і Кортні миттю напружилася, але після наступних слів зітхнула та викотила очі. — Люба, я знайшла твої фото шестирічної давності, але ніякого відео. В історії браузера теж нічого.