Глава 10. Побачення

Як і домовлялися, о сьомій вечора я була вже в Сем. Переступивши поріг я знову потрапила в обійми її тата, але щоразу це було приємно, тому жалітися нічого. Із коротенької розмови з ним, я зрозуміла, що Сем нічого не сказала про побачення. Її тато вважав, що ми втрьох поїдемо повечеряти. А коли подруга майже силоміць потягла мене до себе в кімнату, упевнилася в цьому.

— Ти ж знаєш, який він чесний, — всього-то і сказала Сем.

— То ось, чому ти вдяглася так, наче й не йдеш на побачення? — зі смішком спитала я.

На подрузі був білий светр та доволі коротенька спідниця-трапеція, що загалом виглядало добре. Але я вважала, що для побачення потрібно щось більш вишукане. Тим паче вечеря планувалася «У Фабріціо», а це найкращий італійський ресторан у Стейтен-Айленді.

На мої слова Сем ніяк не відреагувала, натомість взялася обговорювати план та перевіряти готовність у технічному плані. Наші телефону були заряджені на повну, тому з підслуховуванням через дзвінок не мало виникнути проблем. Сем вдалося дістати лише один бінокль і Кортні відразу заявила, що саме вона буде спостерігати. Мені якогось біса дали фотокамеру. Здається, подруги передивилися детективні серіали, бо я не мала інших пояснень, чого ще ми збиралися документувати факт порушення закону. Щойно ця думка виникла в голові, як я розказала про зустріч із Крісом. Точніше, про те, що дізналася від нього, упустивши, хто саме став джерелом інформації.

Як і думала, подруги не сприйняли мої слова всерйоз. Кортні захихикала та відмахнулася, а Сем запевнила, що все пройде гладко. Відверто кажучи, у мене на душі було спокійно, тому я теж не очікувала на якісь проблеми. Але розуміла, що зробила правильно, поділившись із подругами.

За чверть до восьмої ми були на місці. Кортні перебралася на водійське сидіння, а оскільки машина стояла на протилежному від ресторану боці вулиці, я залишилася на задньому сидінні, просто підсунулася до лівого вікна. Таким чином ми обидві могли добре бачити відвідувачів ресторану. Ще і столик Сем стояв досить близько до вікна.

— Знаю, це прозвучить дивно, — якось трішки напружено озвалася Саманта, — але добре, що це побачення з Ріком. — Вона поглянула на Кортні і продовжила: — Вибач, люба, знаю, він козел, але мені хоча б не доведеться стримувати нудоту в його присутності.

— Та козел, — подруга відвернулася до вікна, спрямовуючи погляд до ресторану. — Але привабливий козел. І вміє причарувати. Кому як не мені це знати.

Я подалася вперед та поклала долоню на плече Кортні. Більше ніхто нічого не сказав, а коли до ресторану під’їхала машина Ріка, а за кілька хвилин він увійшов до закладу, Сем глибоко вдихнула та теж пішла.

— Зробимо це, крихітки, — наостанок кинула вона.

Як і планувалося, щойно Саманта зайняла місце за столом, я їй зателефонувала. Подруга прийняла дзвінок, заблокувала телефон та поклала на стіл, екраном вниз. Я увімкнула гучномовець, та майже відразу Кортні попросила, щоб я скористалася навушниками.

— Не хочу чути його голос, — пояснила вона, не відводячи від очей бінокля. — Мені вистачило ранку. Просто скажи, якщо там буде щось цікаве.

Я дістала із сумки навушники, підключила до телефону й один засунула у вухо. Таким чином я могла слухати Сем із Ріком, та нічого не проґавити від Кортні. У той момент я навіть не підозрювала, що ще я не проґавлю. Та за кілька секунд усе відкрилося, як і дверцята праворуч від мене.

— Якого біса? — вигукнула Кортні, буквально зірвавши ці слова з мого язика.

Подруга заметушилася спереду, мабуть, ховаючи бінокль, а я навіщось засунула телефон до кишені. Наче користуватися засобом зв’язку — це порушення закону.

— Привіт, — пролунало знадвору, а за мить у салон забрався Кріс. — Як проходить стеження?

Він простягнув мені каву, а потім ще один паперовий стакан передав Кортні. Моя подруга ніколи не була надто кмітливою. Звісно, вона не дурна, але й не якась там генійка. Та того вечора Кортні здивувала мене, швидко докумекавши, що й до чого.

— Спільниця із тебе поганенька, — звернулася вона до мене, приймаючи каву. Крісові вона з вдячністю всміхнулася, а побачивши, що в нього на колінах ще якась коробка, спитала: — Будь ласка, скажи, що там якась їжа. Бо ми якось не передбачили, що спостерігання за тим, як їдять інші, викликає апетит.

— Звісно, пригощайся, — Кріс відкрив коробку та простягнув до Кортні, щоб та могла взяти собі пончика. Завбачливо, однак.

— А що таке? — Я схилила голову праворуч, щоб подивитися на подругу. — Просто хотіла дізнатися, чи будуть у нас проблеми, якщо Рік викриє Сем. Так що, навпаки, я хороша спільниця.

— О! — мугикнула Кортні, пережовуючи, але продовжила говорити з набитим ротом: — Тфо тфи не фартувала, фоли фказала фось пло телефон…

— Так, — встряв Кріс, перебивши мою подругу. Вона й дійсно розмовляла ледь зрозуміло. — Але сподіватимемося, що все пройде за вашим планом. Бо в іншому випадку я вперше так швидко з’явився на прохання клієнток, причому аж трьох відразу.

Крістофер Холт, який намагається жартувати — це щось дійсно цікаве. Ще й як врахувати, що після сказаного він підморгнув мені. Щоправда, відразу знітився, видаючи, що не планував цього робити, але мені все рівно стало приємно. А від жарту я навіть тихенько захихикала.