Глава 8. Знайти докази

Оскільки на потилиці чи дупі Крістофер не мав очей, то, звісно, я провела його поглядом аж до самого виходу. Ну добре, ще декілька хвилин дивилася, як він перетинав вулицю в напрямку офісу сімейної юридичної фірми.

— Ти як? — спитала Кортні.

— Га? — озвалася я, повільно відводячи очі від вікна ліворуч. — Ох, дещо приголомшена, — з ідіотським смішком зітхнула я. — Ну типу він так змінився, звиздець просто. Такий гарячий став, еге ж?

— Ти про кого? — спитала Сем, скинувши брови.

— Про Кріса, а ви? — мимоволі я знову поглянула у вікно, але його вже не було.

— А я взагалі-то про Джареда питаю, — зі смішинкою в голосі зауважила Кортні.

Мої брови зійшлися, бо я не відразу зрозуміла, до чого тут той бовдур. А коли таки докумекала, то відмахнулася, наче від чогось не цікавого:

— А, це…

— А, це?  — гигикнула Сем. — Ти ба, схоже, хтось запав на симпатичного молодого юриста.

Вдруге за день мене кинуло в жар від збентеження. Щоки не почервоніли, бо я навіть не пам’ятаю чи червоніла колись взагалі, але мені точно стало ніяково.

— Що? Та не вигадуй! — Я скорчила таку гримасу, ще й пирхнула в додачу, наче Сем сказала щось страшенно безглузде. — Просто він так змінився. Ось і все.

— Ти це вже казала, — Кортні посміхнулася, прихилившись плечем до Сем.

Вони типу виступали проти мене одним фронтом. Ще й дурнувато грали бровами і стріляли очима в бік вікна, хоча того, про кого вони говорили, уже давно не було там.

— Ну то це ж дійсно так, — набурмосилася я, схрестивши руки на грудях і відкинувшись на спинку диванчика. Вирази облич подруг не змінилися, тому я закотила очі від роздратування. — Коротше, просто не очікувала такого. І взагалі, дайте мені поїсти.

До фірмового набору входив гамбургер і картопля фрі. Звісно, їжа була вже ледь теплою, але я не крутила носом. Вранці мені вдалося змусити себе тільки випити кави. Протягом дня я трималася на кофеїні й адреналіні від нервів. Та коли частина, що стосувалася просування мене, як авторки, завершилася, я відчула, що таки хочу їсти. А після Джареда, Меліси і, чорт забирай, Кріса, апетит тільки посилився.

Поки я їла свою порцію, дівчата замовили ще кави й без перестану теревенили про мого колишнього. Звісно, я мовчала, бо жувала, зате слухала й розмірковувала. І за тим, що я зовсім не відчувала ревнощів, зрозуміла, що наші стосунки насправді давно завершилися і не слід винити в усьому одного лише Джареда. А якщо зовсім дивитися в корінь, то треба було завершити все на рівні інтрижки.

Він привабливий чоловік, нічого не скажеш, тому фізичний потяг тут обґрунтований. Я, звісно, не Міс Всесвіт, проте завжди вважала себе досить гарячою. Але стосунки — це не тільки зовнішня чи фізична сумісність. Стосунки — це, перш за все, духовна сумісність. Бо яким крутезним не був би секс, після нього повертається реальне життя, де двоє мають про щось розмовляти, цікавитися життями одне одного, підтримувати, радити. Коротше, бути не тільки хорошими коханцями, а і друзями та партнерами. У наших же з Джаредом стосунках секс відігравав важливу роль — тільки він і тримав нас купи. А коли фізична тяга зникла, а духовної так і не з’явилося, усе почало розвалюватися. Схоже, мені вартувало переглянути свій підхід до стосунків. Не просто ж так он скільки книжок написано про те, що двоє спочатку потоваришували, а вже потім закохалися. Може, такий варіант підійшов би й мені?

— То невже ми сидітимемо склавши руки? — із задуму мене вирвало питання Сем.

Вона з’їла не тільки свою порцію, а й доїла все на тарілках Кортні. А остання налягала на каву так, наче не спала вже тиждень.

— Якщо є якісь ідеї, то залюбки вислухаю. Усе ж я дуже зацікавлена в тому, щоб Ріка покарали, — Кортні поставила порожню чашку на столик і потягнулася до моєї, але я швиденько підсунула її до себе.

— Гей, май совість, — я ляснула подругу по руці, а та у відповідь показала мені язика. Й оскільки я вже забила шлунок, та й кофеїн подіяв, то змогла підключитися до розмови. — Як там Кріс казав, треба докази, щоб висунути обвинувачення, правильно? — Не чекаючи відповіді подруг, бо насправді, то було риторичне питання, я продовжила: — Виходить, нам треба знайти докази, що саме Рік завантажив те відео на сайт. Як ми можемо це зробити?

На хвилину-другу повисла мовчанка. Усі задумалися, а я ще й пила каву, бо завжди вважала, що кофеїн ніколи не буває зайвим. Коли що, я в курсі, що це не так, але ж ніхто не казав, що я розумна та слухняна дівчинка.

— Для того, щоб завантажити відео, треба зайти на сайт, — Сем почала розмірковувати вголос, поглядаючи то на мене, то на Кортні. — А сайт Рік мав відкривати в браузері, що можна побачити в історії.

— Якщо він не видалив її або не заходив у режимі інкогніто, — слушно зауважила Кортні.

Взагалі-то, у мене відразу виникли питання, звідки то вона знає такі нюанси про режим інкогніто, щоб ніхто не побачив, які відео для дорослих ти полюбляєш дивитися. Навіть кілька жартиків придумала, але це було не на часі.

— А якщо відео є в нього на телефоні? — припустила я. — Ну тобто,  наявність такого відео теж має буди підставою для підозри, адже так?

— Гадаю, так, — погодилася Сем, киваючи. —  Але тільки якщо воно буде на телефоні. Рік міг завантажити його із комп’ютера.