Глава 5. День другий

9 лютого, 2012 року

Якщо ви маєте подругу, яка може чесно сказати, що в цій сукні ви виглядаєте, як бабця, ваш хлопець козел, а синопсис до рукопису повне лайно, то вам пощастило. А якщо у вас таких подруги аж дві, то це справжній джекпот. На щастя, я була тією дівчиною, що мала таких подруг.

Це був короткий вступ до глави, у якій я розповім про повноцінний початок роботи по плану «КСЛ». Знаю-знаю, дурнувата назва. Але ми так довго думали, що, зрештою, згодилися використати перші букви наших імен.

Розтягнувшись поперек мого ліжка, Кортні та Сем читали «Ліфт кохання», поки я вивчала місцеві видавництва. Моя робота йшла доволі повільно, бо я часто відволікалася на дівчат. Знайду якесь видавництво, відкрию сайт, а потім кілька хвилин вивчаю вирази облич подруг. І так тривало до четвертої години, доки вони не дочитали, а я ледь не стоптала підлогу. Як і припускала Сем, видавництв у Стейтен-Айленді було небагато, тому я досить швидко склала список, зазначивши в ньому адреси та режим роботи. А ось решту часу ходила із боку в бік, поглядаючи на дівчат.

У якийсь момент я вкотре поглянула на подруг і зрозуміла, що вони не читають рукопис на ноутбукі, а із широкими усмішками дивляться на мене. До того часу я так сильно нервувала, що не могла нормально мислити. Зупинившись, переляканими очима я витріщилася на них і тихо спитала:

— Повне лайно, еге ж?

Дівчата переглянулися, а потім, як по команді, одночасно зітхнули. І це вийшло в них так солодко, наче від розчулення. А вже за мить обидві кинулися до мене.

— Обісратися, Ліз, це ти написала? — Сем схопила мене в міцні обійми, тихенько посміюючись.

— Я закохана в Річарда! — додала Кортні, обіймаючи вже нас двох. — Ліз, ти мусиш знайти мені такого чоловіка.

Я любила цих божевільних, але надто хвилювалася і ні чорта не розуміла, тому відпихнула їх від себе. Мені була потрібна конкретна відповідь.

— Можете сформулювати ваші думки якось зрозуміліше? Бо, Сем, я зараз дійсно накладу в штани від нервів.

Як на замовлення у дверях показалась матінка. Хоча тут нічому дивуватися, дівчата досить голосно говорили, коли кинулися до мене. А до цього в будинку стояла тиша.

— Дочитали? — мама прибігла з рушником, мабуть, із кухні, витираючи руки на ходу. Її очі були такі ж широко розширені, як і мої. Що ж, схоже, нервувала не я одна. — Бо Ліззі не давала мені читати. То що?

— Як фанатка ромкомів, — почала Корті, задерши підборіддя, — з абсолютною упевненістю заявляю, що «Ліфт кохання» офігезна історія, що заслуговує на видання.

— А я, як фанатка ідеальних чоловіків, — Сем хрипко розсміялася зі свого жарту, а потім таки зібралася з думками і спробувала виглядати серйозною. — Коротше, мені сподобалося. Ліз, це дійсно цікаво. І я звиздець, як пишаюся тобою.

— Доню, — матінка притиснула до грудей рушник і подивилася на мене так, наче ось-ось заплаче. — А я завжди казала, що ти дуже талановита. Ти станеш відомою письменницею.

За тим, як переглядалися дівчата, слухаючи тираду моєї мами, я зрозуміла, що вони не все сказали.

Піднявши руку, щоб матінка не продовжувала, а подруги звернули на мене увагу, я пильно вдивилася у їхні обличчя і повільно промовила:

— Але…

— Але, — підхопила Кортні, — синопсис нам не сподобався.

— Лялечко, вибач, — повела далі Сем, — але короткий опис історії такий нудний, та й переповідає якісь нецікаві речі.

— Ти упустила все найцікавіше, — підхопила Кортні, ступивши ближче до мене та поклавши руки на плечі. — Серйозно, Ліз, його треба переписати.

Я зітхнула. Мої плечі під долонями Кортні опустилися, відпускаючи кількагодинне напруження. Звісно, вони обидві мали слушність. Написати ромком виявилося куди простіше, ніж стислий опис, який може зацікавити видавців.

— Але, — Сем також підступилася до нас, — ми разом перепишемо його. Сьогодні. А завтра повеземо історію Річарда та Дейзі підкорювати серця видавців.

— Але ж завтра ми мали зустрітися з Крістофером, — я повісила носа й навіть не намагалася цього приховати. — Сьогодні вже дев’яте лютого, у нас обмаль часу. Треба розв’язати найголовнішу проблему, а не переписувати синопсис, бо я не змогла із цим впоратися.

— Місіс Гілл, а можна нам пляшечку чогось алкогольного? — звернулася Сем, до моєї мами.

Я хотіла було подивитися на реакцію на таке зухвальство, але Кортні міцніше взялася за мої плечі та розвернула до ліжка, у спину штовхаючи, щоб йшла вперед.

— Зварю свіжої кави та принесу вам чогось смачненького, — відповіла матінка та пішла на кухню.

Мені так і не вдалося побачити її обличчя, бо двері швидко зачинилися, а потім в поле зору потрапили Кортні та Сем. Вони буквально стали переді мною, схрестили руки на грудях та набурмосилися.

— Зустріч із Крістофером назначена на завтра, — почала Кортні. — Ми від самого початку домовлялися на десяте лютого, навіть у плані так прописали. Тож сьогодні ми все підготуємо, а завтра вранці поїдемо подавати рукопис на розгляд.

Потім вона повернулася до Сем, наче передаючи естафету і та радо прийняла її.