Розділ 4

Через два роки...

Закриваючи останню медичну карту новоприбулих, я полегшено видихнула. Нарешті вся рутина позаду... Тиждень видався особливо важким: знову когось вбивали, катували, ловили, калічили. Життя у місцевих надзвичайно насичене. Ось, наприклад, місяць тому у хлопців була грандіозна операція в Елоріані. Підготовка до неї була не менш вражаючою. Уся команда два місяці ходила із зеленою шкірою і напівпрозорими зіницями, імітуючи зовнішність і поведінку корінного населення. Вони навіть пройшли курс мови й культури! Божевільні.

Посміхнувшись, я взяла з тарілки агарік — фрукт, що замінював мені тут яблука, — і відкусила великий шматок. Взагалі, більшість місцевих речей дуже нагадували мені рідні земні, тож моя адаптація проходила цілком комфортно. Екіпаж ставився до мене шанобливо, дехто навіть побоювався. Я налагодила багато корисних зв'язків і знайомств, накопичила знання і неоціненний досвід, про який навіть не думала раніше...

З роздумів у реальність мене висмикнув наполегливий стукіт у двері.

— Люсі, відчини! — віддала команду бортовому комп'ютеру і, ліниво відкинувшись на кріслі, стала чекати на візитера. Сподіваюся, це щось легке і я впораюся швидко.

У двері, що ще навіть не встигли повністю відчинитися, заглянуло веселе личко вічно безтурботного Шойна. Попри свій легковажний характер, він був чудовим фахівцем, тому дуже цінувався керівництвом. Досі зі здриганням згадую нашу першу зустріч на пустирі.

— Док, ти все? — губи хлопця розтягнулися в усмішці, яку він старанно намагався приховати. Але, якщо чесно, виходило не дуже.

— Так, а що трапилося?

— Та так... не хочеш пройтися, подивитися на метеорити зі мною? Сьогодні Плач, кажуть, красивий буде.

— А треба? — із сумнівом запитала я.

— Дуже!

Як могла впиралася, але в підсумку здалася на милість цього руйнівника чужих планів. Його чарівність — окремий вид мистецтва. Хлопець впевнено пообіцяв, що прогулянка не займе багато часу, і я, зітхнувши, почала знімати халат.

Підходячи до центральної кімнати відпочинку, почула багатоголосий шум. Позачергові збори? Глянувши на комунікатор, переконалася, що жодних наказів не надходило. З запитанням в очах глянула на Шойна. Той лише ширше посміхнувся і, підійшовши до ідентифікаційної панелі, запитав:

— Готова?

Його слова збіглися з відчиненням дверей, і нас мало не знесло криком збудженого натовпу:

— З Днем Народження!

Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати. Від подиву прикрила долоньками губи. А я все гадала, чому мене всі сьогодні цураються… Навіть пацієнтів майже не було, що вже дуже підозріло.

Простора каюта була заповнена піратами. Хтось пристойно одягнувся, а дехто залишився в робочому комбінезоні. Здебільшого, були присутні ті, з ким я підтримувала добрі стосунки або часто спілкувалася по роботі.

— Док, зі святом! — безстрашний Шойн поцілував мене в щоку і вручив традиційний букет білих лілій.

Білий День — це священне і найважливіше для багатьох світів свято — друге і важливіше повноліття. День, коли формується останній життєвий штрих, і душа починає нести повну відповідальність за свої вчинки перед Всесвітом.

— Мала, мої вітання! — Савільє міцно обійняв мене і подарував величезний букет червоних троянд.

Квіти одразу ж сховали мене від навколишнього світу. Як утримала все це багатство в руках, просто не знаю.

Незважаючи на невдале знайомство, стосунки в нас склалися дуже навіть теплі. Перших пів року він не полишав спроб затягти мене у ліжко, але після одного випадку перейнявся до мене повагою і запропонував перемир'я. Тепер я для нього як молодша сестра.

— Хлопці, посуньтеся! Вас хіба не вчили, що панночок потрібно пропускати вперед! — працюючи ліктями, до мене пробиралася наш відважний Повелитель Зеленого Сектора: мініатюрна фіолетоволоса дівчина з вічним творчим безладом на голові.

— Тато, та я із задоволенням, але де ти бачиш тут пані? — Савільє, як завжди, не міг промовчати.

Колись вони були парою, але велелюбність хлопця все зіпсувала. І не знаю, як Сава, бо бути відвертим зі мною він відмовляється. У дівчини ж почуття досі не охололи. Я це точно знаю, бо ми навіть познайомилися на цьому ґрунті. Тася вирішила раз і назавжди радикально усунути підозрілу конкурентку. Найкращими подругами ми не стали — занадто різне світосприйняття, — але приятельські стосунки підтримуємо. Я часто бігаю до неї в сад, коли хочеться чогось смачненького, а вона — до мене на чай і попліткувати.

— Коліжаночко! Зі святом, люба! Такий день буває тільки раз у житті! — вона коротко обійняла мене і швидко відсторонилася. — Наслухаєшся ще за вечір привітань, пішли краще дещо покажу! Хочу побачити твою реакцію!

Вона потягнула мене за рукав у центр кімнати. Так, Тата і терпіння — це явно паралельні прямі. І як вона з рослинами справляється?

— Та-та-даам!

У центрі на столі стояло щось неймовірне: величезний триярусний білий торт, прикрашений шоколадом і свіжими фруктами. Краса вражаюча! Певно, це робота нашого шеф-кухаря. Кондитерство було його таємним хобі, про яке знали не всі. Я знайшла очима свого вдячного пацієнта і подякувала за цей шедевр. Той мені кивнув і посміхнувся.

— Сама ескіз малювала! — гордо заявила дівчина і, насолодившись моєю реакцією, продовжила командувати парадом. — А тепер час подарунків! Брус, забери в іменинниці квіти! Їй потрібні вільні руки!

Тата подала знак одному зі своїх помічників, і той приніс їй невеликий кошик. Дівчина швидко, немов він був небезпечною бомбою, передала його мені в руки й застигла в передчутті. З обережністю підняла хустку.

— Вийшло?! — я не могла повірити своєму щастю.

— Так!!! Сьогодні вранці зібрала перший урожай, — самовдоволено посміхнулася дівчина, випнувши груди вперед.

Не стримавши емоцій, кинулася обіймати генія вітчизняного садівництва. Річ у тім, що місяць тому мені неймовірно захотілося апельсинів. Ось прям до не можу. Спробувавши всі аналоги місцевої флори, такого ж яскравого смаку не знайшла. Довелося звернутися по допомогу до Таті. Та вислухала мене, поставила кілька уточнювальних запитань і пообіцяла допомогти. У неї якраз був черговий розрив, і їй хотілося відволіктися, та й грамотно підігрітий дослідницький інтерес, думаю, зіграв своє. Самі зірки благоволили мені в цій справі.