Глава 2

Ранок розпочався не дуже приємно адже я прокинулась на зошиті з біології. Вчора вночі довго читала і старалась запам’ятати все що було написано, але сьогодні зранку більша половина прочитаного випала з голови. На лиці залишився слід від ручки на якій я заснула. Надіюся що він або зійде, або замалюється тоналкою.

- Брат, - спробувала відчинити ванну, але не вдалося. - скоріше, мені в школу потрібно.

Антон на людях дуже серйозний, багато його знайомих кажуть що ніколи в житті не зустрічали таких серцозних як він, але вони просто не бачили його вдома. І саме гірше тоді коли він йде в душ. Він заходить, зачиняє двері і починає на весь голос співати пісні українських виконавців, але ще гірше це коли він співає пісні англійською, яку він просто не знає. І суть полягає в тому що ванна кімната знаходиться біля моєї, і я повинна слухати його водні концерти. Та й не тільки це видає його веселий характер.

Він часто прибирає підтянцьовуючи і це дуже кумедно. Також в нього є багато анекдотів на всі випадки життя. Такий мій брат.

- Доброго ранку! - привіталась до мами і сіла за стіл.

-Доброго. - відповіла вона і поставила тарілку з мюслі на стіл.

Сьогодні вона явно кудись їде адже вона завжди зранку готує щось мега круте, а сьогодні звичайні мюслі? Невже вона знайшла собі якусь нову роботу? Або їй дали путівку на відпочинок?

- Забула тобі вчора розповісти, - звернулась мама. - я сьогодні їду в Польщу.

- Навіщо?

- Директор нашої компанії їде зустрітися з одним знайомим бізнесменом та директором фірми, яка з ним співпрацює, а я як його помічник маю їхати з ним

- А коли ти їдеш?

- Ми їдемо машиною тому ще точно не знаю

- Мамо, будь обережна

- Все буде гаразд, обіцяю

- Зловила тебе на слові

Я поснідали й піднялась в свою кімнату. Проблем з вибором одягу у мене ніколи не будо. Так як в мене були дуже круті речі то вибирала скоро свій образ.

Коли брат вийшов з душу я взяла речі й пішла туди. Вирішила не митися адже часу було не багато. Нанесла трішки сухого шампуню і приступила до макіяжу. Він був у мене звичайним, повсякденним, тому на нього я витрачала всього лиш 15 хвилин. От дітько! Туш закінчилась. Коли буду йти зі школи куплю нову. Потрібно поставити нагадування в телефоні. Так і зробила.

Одягнула синю блузку і чорний сарафан в клітку, легенько підкрутила волосся, і мій лук готовий. Коли мене побачить Віра то впаде. Як тільки згадала так вона й подзвонила.

- Привіт. - сказала я

- Ти що здуріла? Чому ти вчора не взяла слухавку?

- Якщо я скажу що вчилася ти мені повіриш?

- Ти і вчитися - це дві зовсім різні речі

- Але рано чи пізно мені потрібно було б вивчити це адже скоро ЗНО

- Мені здається що вчора ти цим не переймалась

- Але варто було б про це скоріше перейматися

- Я тобі ще з початку року казала, але ти ніколи не можеш мене послухати

- Давай не будемо про це. Ви вчора гуляли ввечері?

- Так, ми чекали тебе, але ти не відповідала тому ми поїхали двоє і в мене є тобі що розповісти

- Тоді розповідай

- Все розповім в школі

-Віро

І вона поклала слухавку.

Чому вона не захотіла зараз розповісти? Невже Тарас втрапив в халепу? Але такого не може бути адже його знає пів міста і його б ніхто не чіпав та й він не п’є і не курить наркоти тому не може за щось чіплятися до людей.

Напевне вони почали зустрічатися адже я знаю що Віра йому дуже подобалась минулого року. Все було б добре і вони б почали зустрічатися, але приїхала ця Альбіна, учениця по обміну, і вони з Тарасом деякий час зустрічалися.

Тарас є романтиком і водночас справжнім чоловіком. Таких хотіли собі в чоловіки багато дівчат, але не я. Я й сама не знала якого саме хлопця я хотіла.

Багато раз починала стосунки з хлопцями, але з часом розуміла що вони не мій тіпа і ми розходилися, на щастя мирно і без сварок.

- Аліна, - крикнув брат з першого поверху. - я можу тебе підвезти, якщо ти вже готова.

Я крикнула що біжу і взяла рюкзак на плечі. Подумати тільки що в мого брата буде така машина було важко, але це так. Спитаєте де він взяв її? Виграв! Напевне всі знають таке як вдача, ось вона у нього була дуже велика.

Я сіла в машину і включила музику. Щось сьогодні буде не так, як має бути. Щось нехороше відчувала, але вирішила що все це лише дурня.

- Невже ти вчора вчилась? - Антон завів машину.

- Звідки знаєш?

-Коли я прийшов із зміни ти лежала за столом на книжках, як успіхи?

- Якщо чесно, погано

- Чому?

- Я не знаю що і як потрібно робити

- Думаю для початку тобі потрібно визначитися на кого ти хочеш йти вчитися

- Я й гадки не маю. Я не задумувалась про це скоріше

- А потрібно було. - ми під’їхали під школу і я вийшла на вулицю. - Гарного дня.

Я вийшла на шкільну площадку. В лице бив вітер, а мені найбільше хотілося знайти Тараса або Віру. Нікого не було. Вони напевне прийдуть трішки пізніше. Я забігла до бібліотеки.

- Доброго ранку Тітко Жанно!

- Доброго! - вона як завжди щиро посміхнулась. - Бачу ти сьогодні трішки розгублена, щось трапилося?

- Скоро в нас ЗНО і потрібно вчитися, але мені зовсім нічого не запам’ятовується

- За моїх часів такого не було

- А як було?

- Ми вчилися 8 років, а дальше шукали роботу. Моя сім’я була бідною тому потрібно було ще змалечку працювати. Спочатку я допомагала старим людям за що вони мені давали копійки, але цього вистачало хоча б на хліб в хату. Коли мені робили паспорта моя мама подала не справжні документи де було написано що я народилась на два роки скоріше. Так мене взяли на роботу в 16 років. Пам’ятаю як вчора, прийшла на цегольню. Так, так саме цегольню. Там було так багато жінок, вони всі працювали до ночі щоб прогодувати своїх дітей, грузили цеглу на воза і це було не дуже легко. Тоді після школі ніхто не задумувався про таке, як ЗНО ,або вище навчання.

- Тобто у вас не має освіти?