На другий день після зіткнення Анжела дізналася, що Артур не пережив аварію і помер на місці. Їй пощастило значно більше. Зі сторони пасажира автомобіль постраждав менше, а жінка отримала з десяток синців, котрі мали б зникнути до появи повного місяця. Але лікарі не відпускали жінку додому і провели повноцінне дослідження її мозку, напевне, пересканували кожну із 206 кісток.
Педантичність лікарів рятувала жінку від журналістів, котрі чатували біля входу у її палату. Анжела не бажала нікого бачити, тому після обстеження лікарів вдала, що заснула й до глибокої ночі не підіймалася із ліжка, і тільки коли у лікарні настала справжня тиша, жінка накинула на плечі шкірянку та втекла з лікарні.
– У кожного художника має бути своя сучка… У Далі цю функцію виконувала Гала, а у період відродження – хлопчики.
Анжела мимоволі згадувала фрази та окремі слова, котрі лунали перед аварією і їй ставало моторошно.
З Артуром вони познайомилися місяць назад на виставці Родена у Києві, а вже на наступний день летіли до Мілану за новими трендами. Потім Рим, Лісабон і Жмеринка і саме до останнього міста знову поспішала жінка.
Вона не знала чи любила Артура, так як і він не розумів чому вони завжди ходять разом. Головне, що їй подобалося все, що відбувалося вночі, вранці і ще раз на кухні, а якщо була можливість то і в туалетах різних забігайлівок. Безумовно, Артур ловив не менший кайф від подібних пригод. Тої ночі пара поверталася із столиці до Кропивницького. У рідному місті мала відбутися революційна виставка Артура, котра мала лякати і збуджувати відвідувачів. А головне – всі картини виставки мають назавжди залишатися у художньому музеї.
А ще, за день до виїзду із Києва, Анжела повідомила Артуру сумну новину – вона вагітна. Чоловік курив і мовчав, а потім знову курив. Він зберігав мовчанку до поїздки і тільки в автомобілі вибухнув епітетами.
– Мені потрібна епатажна сучка, а не жінка.
– Але ж це твоя дитина, – громовим басом відповіла жінка. Раніше Анжела ніколи не суперечила Артуру.
– У мене не було батька і я не планую ним ставати. Вип’єш пару пігулок і ми знову будемо разом.
– Ні!
– Тоді завтра можеш їхати до Жмеринки. Гадаю, із Кропивницького щось їздить до пекла.
– З радістю, аби тільки не бачити такого гандона.
– Притримай язичка, сучка. Ти, навіть, не здогадуєшся на що я здатен.
Автомобіль набирав швидкість, а далі поворот і ГАЗ тридцять три із копійками…