Розділ 8.2

Міла попрямувала до їх будинку за блокнотом, оскільки збиралась відвідати сьогоднішні збори щодо активностей у таборі. Так, Нік зробив все можливе, щоб віддалитися від неї. Все, крім одного - не переїхав до іншого будинку. Швидше за все, намагався й далі підтримувати їх легенду, яка вже всім тутешнім відома.

Хоча, яке це має значення, вони все одно не часто перетинаються у будинку у один і той самий час. Тяжко видихнула, чомусь страшенно захотілось кави. Каву тут не готували і скільки часу вона вже у таборі, спокійно без неї обходилась. А зараз хоч гопки скачи, філіжанка кави її б врятувала від усіх негараздів. Принаймні хотілось так думати.

Взяла блокнот і ручку і попрямувала до “головної” будівлі. Вирішила, що хороші думки на свіжому повітрі народжуватимуться активніше.

Та активність вже вирувала там, якісь люди вивантажували невеличкий кіоск, а незнайома їй дівчина керувала цим процесом.

- Хлопці, ну куди ви його опускаєте, чи не бачите, що місце йому тут.

- Олесю, не хвилюйтесь, ми поставимо все як треба.

- Та знаю я вас, ви поставите. Тоді бігай і шукай вас. Після того, як закінчите - покличте мене, я все перевірю.

Міла слухала їх розмову і дивувалась, ото командирський голос. Вирішила дізнатись, що у цьому кіоску буде.

- Доброго дня, я Міла. Тутешній працівник кухні, розкажіть но, що це буде?

- Доброго! Олеся, дуже приємно. Я та, хто готуватиме какао, лимонад, а ну і морозиво звісно, куди ж без нього. Весь дитячий набір. І для дорослих теж дещо є. Це я про каву - засміялась.

Слово за слово, як виявилось, їм було про що поговорити. Олеся розповіла, що Нік зв’язався з нею і запропонував розміститися тут, щоб діти мали можливість придбати щось, чим захочуть поласувати і їй теж непогано, бо конкуренція, навіть у такому маленькому містечку, досить велика і важко працювати так, щоб не йти в “мінус”. Житиме вона у місті, а сюди їздитиме щодня

- Олесю, я про каву сьогодні згадувала, як про порятунок. 

- Організуємо - знову повернулась головою у бік працівників - вибач, Міло, мушу бігти, бо ці майстри зараз нароблять такого, що потім за тиждень не виправити. Заходь на каву!

- Домовились!

Приємна дівчина і Міла зраділа, що вона працюватиме тут. Кава вранці і приємна компанія для спілкування. Що ж, все починає налагоджуватись! 

*****

Піднялась на другий поверх і пішла до кабінету де планувалась нарада.

Тут вже зібрались практично всі, хто мав приймати участь у організації розваг для дітей. 

Міла обрала вільний стілець, обговорення було дуже активним, почали з назв загонів та гасел для них і підійшли до питання, як зробити так, щоб дітям не вистачило часу на різні дурниці та хаос. Вона мовчки слухала, аж поки не почула, як звертаються до неї. Нік її запитує:

- Міло, а що ти думаєш з цього приводу?

- Маю кілька думок. Перше - назву загону і гасло мають вигадати самі діти. Вони досить креативні у цих питаннях, мають своїх улюблених героїв фільмів, книжок та інших захоплень. Тож хай би й обрали самі собі. І їм цікаво, і нам проблем менше. А задіяти усіх, на мою думку досить просто. Треба поділити загін на групи і кожній доручити щось своє. Наприклад, група “несподіванка” - загін не повинен здогадуватися про те, який задум у групи, а група, в свою чергу, готує щось цікавеньке для свого загону. Це можуть бути виступи, квести, вікторини і таке інше. Ну і інші групи: ті, хто фіксує події загону, чергові групи і так далі. Призи за найкращі "цікавинки", оформлення літописів, ну ви зрозуміли мене.

- Ти підготуєш все це до видачі вожатим? - дивився прямо на неї і погляд його ставав тепліше. 

Міла кивнула головою, тішилась, тепер йому доведеться звикнути до думки, що його судження про неї не завжди були правильними.

Далі більш ніж годину узгоджували усі деталі. Всі вже стомились і нарешті, останнє з важливих питань було розглянуте.

Нік подякував всім за участь у підготовці і на завершення додав:

- Завтра наш останній спокійний день, тому проведемо його у відпочинку. У першій половині дня я планую повезти двох наших дівчат, я про Поліну і Надійку, в місцевий зоопарк, а ввечері плануємо пікнік і посиденьки біля вогнища. Ще раз всім дякую!

Всі почали залишати кабінет, Міла теж вже піднялась, як тут:

- Міло, я прошу тебе залишитись, є розмова.