Розділ 8.1

- Раніше я дуже часто відвідувала мотузкові парки і додала різного виду складності і на різній висоті!

- Цікаво, яким чином ти лишилась живою до цього часу?

- Не розумію, до чого стільки шуму, я змогла б вибратись і без твоєї допомоги.

- Ну звісно, змогла б. Подумати лише, а якби я не нагодився? В мене купа справ, але як тільки но я збираюсь щось зробити, обов’язково з’являєшся ти зі своїми фокусами. Все нормально? Ти можеш стати на ногу?

- Та звісно можу, я ж кажу, що і не на таких маршрутах бувала.

- То як би ти вилізла звідти?

- То було давно..ем..я погано пам’ятаю усі техніки, та в екстрених ситуаціях людський організм може робити дивовижніші речі.

- Аякже!

- Це були просто думки вголос, не зважай! - треба було якось відволікати його увагу від себе - Ніку, подивись направо, йде Володимир - показала на худорлявого чоловіка, який займався бухгалтерією табора. Мені здається тобі треба прослідкувати за ним.

- Це жахіття якесь! Ти багато спілкуєшся з Поліною, це саме їй властиво підозрювати людей у … невідомо чому. Виходить це заразне.

- Серйозно, він якийсь дивний і очі його постійно бігають. Мені здається..

- Та яка різниця, що тобі здається. На серійного маніяка він не схожий і працює тут вже другий рік.

- Повір моїй інтуїції.

- Не сміши мене - гнів його трохи стих і Міла раділа, що події розвиваються саме так. Хоч Володимир дійсно поводив себе дивно, - ти точно з глузду з’їхала чи начиталась книжок моєї племінниці - одне з двох. Та врахуй, ігри та забави скінчились. Післязавтра сюди приїздять діти. Мені є на що витрачати час і тобі, між іншим, теж. Якщо звісно ти ще не передумала мені допомагати.

- Ні, все залишається як ми і домовлялись, я працюватиму на кухні та окремо хотіла обговорити з тобою деякі свої ідеї щодо плану розваг для дітей.

- Чекаю тебе за 2 години у центральному корпусі, плануємо узгодити усі активності та розваги - розвернувся і пішов геть.

Міла подивилась йому вслід, можливо вона й заслужила таке ставлення до себе, бо образила його почуття, та все одно було неприємно і у грудях якось дивно занило.

*****

Лишившись одна, Міла вирішила, що прийшов час прояснити ситуацію з Поліною витівкою і пішла на її пошуки.

Шукати довелось не довго, вона з подругою сиділа у бесідці і жваво щось обговорювала.

- Дівчатка, привіт! Полю, маю до тебе особисту розмову, буквально 5 хвилин.

Відійшли від бесідки так, щоб їх не могла чути Полінина подружка.

- Полю, що це було?

- Ти про що?

- Не дуже гарно відповідати питанням на питання, ти знаєш про що саме я тебе запитую.

- А ти про те, що я тебе залишила. Так я забула попередити Надійку, ну ти знаєш її - і показала на свою подругу.

- Так, я її знаю, переходь вже ближче до справи.

- То я ж і кажу, я забула попередити її, що піду з тобою за дорученням Ніка і просто хотіла швиденько попередити її, щоб не чекала мене, а тут якраз Нік нагодився. Ну я і сказала йому, щоб наглянув за тобою.

- Так то воно так, та виходить, що ти кажеш не всю правду і Нік не просив тебе доручити мені це завдання і я як справжня дурепа у бандані лазила по цьому маршруту і провалилась у сітці. Та не тільки провалилась, а ще й застряла там.

- Не може бути - було видно, що дівчинка зніяковіла і на обличчі вже вимальовувались риси каяття.

- Саме так і твій дядько мене витягнув звідти.

- Отакої - каяття зникло і на обличчя повернулась посмішка.

- Так, і він мені сказав, що ці лазалки вже були перевірені вчора і він не доручав мені цю роботу. Як ти це поясниш?

- Ти йому сказала про мене?

- Полю, ще раз нагадую, відповідати питанням на питання неввічливо.

- Та яка вже там ввічливість, тепер мені кінець! Нік мені всі мізки проїсть за це.

- То тебе тільки це хвилює, а якби я впала і зламала щось?

- Вибач, я правда не хотіла нічого такого, я знала, що там вже все перевірили і була впевнена, що це безпечно, а зробила все це, щоб ви з Ніком стали трохи добріші один до одного - усі карти вирішила одразу не розкривати, бо як Нік знає про цю її вигадку, то її плани про його зближення з Мілою, це буде ще один привід прочитати їй нотації. Хай вже краще вважають, що вона так розважилась, бо було дуже скучно.

- Не жартуй так більше!

- Не буду! То мені якийсь час краще не показуватись йому на очі?

- Я тебе не видала, але це вперше і востаннє, більше такі витівки покривати не буду.

- Дякую! Дякую! Дякую! Ти найкраща, не сердься на мене, я справді хотіла зробити краще, а вийшло так…

- Вибачення прийняті.

- Ми й далі друзі?

- Звісно друзі, біжи до Надійки, вона тебе вже зачекалась.