Розділ 8

Наступні два дні Нік не давав собі спокою, працював як скажений і не звертав на сусідку по кімнаті ніякої уваги, байдуже “Доброго ранку” та ще кілька слів протягом дня. Ввечері повертався тоді, коли Міла вже спала. Це він думав, що спала.

Усі спроби завести розмову з ним видавались марними. Похмурий, як дощова хмара, він усіляко уникав її. І треба було б залишити його у спокої та Міла вирішила, що треба вмовити його не продавати табір, а для цього необхідно було переконати, що тут може бути цікаво і цю справу варто продовжувати заради Нікової рідні, яка заснувала це місце і дітей, які сюди приїздять. Та як зробити це, коли він випромінює тільки хвилі зла. Як до неї, так і до своєї рідні… 

Хтось постукав у двері, Міла відчинила і побачила Полю.

- Добре, що ти зайшла, може прогуляємось десь?

- Та яке там прогуляємось, Нік сказав, щоб ми з тобою перевірили мотузкову доріжку. Ти перевіряєш, а я все фіксую. Вона не дуже високо, тож не хвилюйся - ти впораєшся. Я б і сама це зробила та Нік хоче, щоб це була саме ти.

- Хто б сумнівався, хвилину, я тільки одягну бандану на голову, сонце пече - дістала потрібну річ і зав’язала її - думаю Нік дуже зрадіє, як я зверну собі шию.

- Що ти кажеш?

- Нічого, не звертай уваги. Ходімо, будемо випробовувати на мені ці мотузкові шляхи.

Поліна посміхнулась, вона вже зрозуміла, що Нік та Міла поводяться якось дивно, наче між ними кішка пробігла. Тут має бути її зоряний вихід. Звісно, ніякого завдання вона не отримувала. Як тільки Міла підніметься на ці лазалки, то Поліні терміново потрібно буде кудись піти і вона покличе собі на заміну, кого б ви думали? - ну звісно Ніка. 

Задумала - зробила! Тепер чекаємо, як події розвиватимуться далі.

Міла навіть не здогадувалась, які думки блукають у Полінчиній голові, інакше б ніколи не погодилась на це.

Висоти вона не те щоб боялась, та не дуже любила. Але відмова у цьому випадку була б ще однією слабкістю з її боку. 

Прийшли до потрібного місця, Міла оглянула стежку, на вигляд - не було нічого складного і ще й не дуже високо, не більше ніж метр. З цим вона впорається.

- Міло, будь уважною і кажи про все, що буде видаватись тобі дивним.

- Добре - відповіла вона, вже піднімаючись сходами до початку маршруту.

Дерев’яний  помост на якому вона стояла був міцним. І вона почала свою експедицію.

Все починалось з дерев’яних брусів, такі собі підвісні конструкції, які постійно хитаються. Оскільки Міла пішла без страховки, ну не дурепа?, намагалась бути уважною. Першу перешкоду було з легкістю подолано.

- Полю, перша перешкода - все добре, йду на наступну.

- Добре, ти йди, а мені треба дещо зробити.

- Що саме? Ти ж маєш все записувати, а що як мені буде потрібна допомога?

- Та що може статись? Я швиденько, мені треба…..- далі Міла вже нічого не почула, бо дівчинка кудись побігла.

- От тобі й маєш, помічниця ще та, сама впораюсь, це дитячий маршрут, тож нічого складного там не буде.

Пішла далі, пройшла по дощечкам зигзагоподібної форми - друга перешкода теж була подолана. Пишалась собою!

- Ха, а круто в мене виходить - сама себе похвалила і продовжила рухатись далі.

Підійшла до наступної - вона була у вигляді сітки з дрібненькими дірочками, на вигляд досить цупка. Оглянула дерево на якому ця сітка була закріплена - нічого не викликало занепокоєння. Не звернула уваги на те, як її футболка зачепилась за гвіздочок (на який вона теж не звернула уваги) і тільки но ступила на сітку, як одна нога провалилась, а гвіздок міцно тримав її. І ні туди, і не сюди -дотягтись до гвіздка не виходило ніяк, так само як і витягнути ногу з дірки. Впевненості, що вона не порветься далі не було. 

- От дідько! - вже не стримувала емоції - Як звідси вибиратись?

Крутилась, як муха в окропі, та все марно. Якщо за півгодини Поліна не згадає про неї - вона заклякне. 

- Чомусь я був впевнений, що або ти халепу знайдеш, або вона тебе. Ви - нерозлучні!

- Сітка схоже була трухлою і ще мене спіймало на “гачок” дерево.

- Клянуся, ти, як надвичайна подія, виникаєш нізвідки! - крізь зуби процідив Нік - піднявся на маршрут, відчепив Мілу від дерева та допоміг вибратись з дірявої пастки - Про що ти лишень думала, коли полізла сюди без страхування? 

Міла тихо раділа, що їй вдалось звідти вибратись, єдиною похмурою плямою у розв’язці проблеми був Нік.

- Мені повідомили, що ти доручив мені перевірити цю доріжку і я пішла виконувати.

- Ого яка ти слухняна та поступлива. Та як я міг доручити це тобі, якщо вчора тут вже все перевірили і завтра замінять кілька блоків? Це добре, що Поліна сказала мені, що бачила тебе на цьому місці.

“Овва! Цікаво, нащо Поліні знадобилось заганяти мене сюди ще й кликати сюди Ніка? Це якийсь жарт чи може вона просто щось наплутала? Та яке там, це дівчисько точно нічого не наплутає. Та що б там не було, але пояснити це їй доведеться і нехай радіє, що поки це буду я, а не Нік.