Розділ 6.1

За годину Міла зібралась, прибрала своє ліжко, поскладала речі, вже була готова йти. Відступила помилуватись результатом і вирішила, що тут не вистачає квітів. Подумала, що не завадить назбирати польвих квітів і поставити їх у склянку, тоді тут стане затишніше.

І пішла снідати, там зустрілась з Поліною, яка всі вуха прожужала про свою нову подругу, що вона буде тут все літо, як їм цікаво разом та скільки планів мають. Цікаво, що ж це за плани такі? Тільки но вона хотіла про це спитати, як Поля сказала, що їй вже час і вона йде в інший бік.

Вийшла на вулицю і попрямувала до головного корпусу - сьогодні мало початись прибирання території.  Вже зібралось чимало людей, вона привіталась з усіма і стала чекати. Нік вийшов хвилин за 5 і всі повернулись в його бік. Говорив він коротко:

- Сьогодні ми починаємо готувати табір до прибуття дітей, тож нам дуже важливо перевірити кожен закуток і ліквідувати усі можливі проблеми у кожному з них. Тобто, кожна група працівників відповідатиме за свою ділянку і прибирає сміння сміття, фіксує будь-які об’єкти, які потребують ремонту, наприклад: лавки, стільці, сходинки на сцену і сама сцена - ви зрозуміли про що я. За годину починаємо, тоді кожен і отримає інформацію про свою ділянку і у якій з груп ін працює. Дякую!

Пізніше стало ясно, що вона працює в групі з Ніком і ще однією жінкою, вона призначена керуючою табору. А ділянка, яка їм дісталась - це спортивний куточок. Територія стадіону, будиночок з інвентарем та все що навколо (звісно, у певних межах).

Працювали вони мовчки, сміття виявилось небагато, прибрали старе листя з деяких ділянок, зафіксували зламану лавку. За весь час Міла тримала певну дистанцію, у кінці кінців вона не мала на меті нічого поганого.

Розібрала та посортувала частину спортивного інвентарю, відібрала те, що вже не варто ні у якому разі використовувати. Вийшла з будиночку, там було трохи темніше ніж при денному світлі, тож на контрасті вона погано бачила, що відбувається, лише почула:

- Міло, лови!

Поки вона намагалась зрозуміти, що падає чи летить і з якого боку його треба ловити, як відчула, що щось кругле врізалось їй прямо в лоб. 

Хтось зойкнув, а хтось підбіг переконатись чи все з нею добре.

- Ти як? Ти чого м’яч не ловила?

- Та хіба ж я його бачила! Я щойно вийшла з напів темного приміщення. Ти покалічити мене хотів?

- Та я просто хотів, щоб ти відбила м’яч. Дуже боляче?

Помахала головою, відповідаючи ні.

- Більше спрацював ефект неочікуваності аніж сильний удар.

- Тепер виходить я маю вчинити так, як винив один з кращих тенісних ракеток в світі, коли влучив дівчині м’ячиком в голову - поцілувати тебе в щоку.

Вона знизала плечима, потерла лоба і пішла працювати далі. Нік кілька разів перепитав про її самопочуття і більше не заговорював до неї.

Було вирішено, що наступного дня влаштують прибирання вже в будиночках і всі пішли обідати.

Поліна сиділа поряд з дівчинкою, та тільки вони не обідати прийшли, а більше потеревенити. Тут була і вчорашня вожата зі своїм своїм кавалером, куди ж тут без палких поглядів. 

Міла поїла і пішла до виходу, вирішила, що добре було б знайти собі якесь завдання. В голову прийшла ідея піти до бібліотеки і перевірити, може там треба впорядкувати полички з книгами.

Та не так сталося, як гадалося, біля виходу її чекав Нік.

- Міло, можна тебе на хвилинку?

- Хіба на хвилиночку, я запланувала заняття для себе

- Цікаво ж яке? Підеш блукати лісом?

- Кажи вже швидко, що ти хотів.

- Я хочу вибачитись за поведінку вранці і за те як поцілив м’ячем потім. Не хотів тебе образити, більше на себе сердився, а ти потрапила під емоцію. А ще більше не хотів тебе травмувати. Проси, що завгодно, я готовий виконати будь-що, звісно у межах розумного, щоб ти мені вибачила.

- Не боїшся, що я попрошу щось незвичне і дике?

- Від тебе можна чекати чого завгодно та я наважусь - посміхнувся.

- Тоді…ммм..розкажи мені все про ситуацію з табором, як він потрапив до тебе, нащо ти його купував, якщо тепер хочеш від нього позбавитись?

- Я ж просив, у межах розумного, не ображайся, та це особисте, можливо, якось іншим разом.

- Тоді маю інший варіант - береш кастрюлю у Марії Петрівні на кухні і танцюєш місячну ходу і в цей самий час, зображуєш на обличчі не менше 10 емоцій.

- Я здогадувався, що ти дівчина дивна, але не розумію звідки такі фантазії. Ти справді хочеш таке побачити?

- Так, кажеш, що все завгодно, а вже 2 варіанти відхилив. Окей, є третій, я вчора ходила до озера і бачила на протилежному березі красивий гай, піди туди зі мною.

- Цей варіант годиться, ходімо.