Розділ 6

Нік звик прокидатися рано, не став виключенням і сьогоднішній день. В кімнаті вже було досить світло і він мав змогу роздивитись жінку, яка тихенько спала на сусідньому ліжку. Виглядала маленькою і беззахисною, а одну руку по-дитячому підклала під щоку. Нік відчув докори совісті за те, що так вчора поводив себе з нею. Хоча, щось підказувало йому, що найменше що їй потрібно зараз це панькання та сюсюкання. Він ще раз поглянув на неї і вже хотів відвернутись та щось стримало його. Тепер важко було не помітити тонкі щиколотки, стрункі ноги, які виглядають з-під ковдри. Груди під тонким полотном піжамної кофтини піднімались і опускались. Очі так зазирали у виріз кофтини, де починались гудзики, а руки чесались ці гудзики розстібнути.

Нік здивувався сам собі. Що це з ним відбувається? Власна реакція не тільки здивувала його, а ще й обурила! Це ж треба, як тільки повернеться в Київ в першу чергу знайде собі дівчину. Вирішив, що така поведінка - це наслідки тривалої відсутності серйозних стосунків

Він відвів погляд і вирішив, що вже час вставати. Тільки но він піднявся, одягнувся, як очі Міли теж відкрились. Вона здивовано подивилась на нього, затримавши дихання, наче збиралась з думками і намагалась зрозуміти хто він такий і де вона знаходиться. Потім, не встигнувши оговтатись і привстала з ліжка. Нік посміхнувся:

- Доброго ранку! Сподіваюсь, що ти добре спала і відпочила. Мені потрібна твоя допомога.

- Не розумію, мені це сниться чи це справді ти просиш моєї допомоги.

- Саме так! Я офіційно прошу твоєї допомоги. Очевидно,що до осені мені з цього містечка не виїхати. Я спробую знайти рішення, щоб залишити його раніше, можливо призначу керуючого, який буде слідкувати тут за всим чи мені все ж пощастить і я перестану бути відповідальним за табір зовсім скоро. А поки… 

- А поки нічого не вдієш - Міла посміхнулась - я маю відпустку протягом двох місяців, тож допоможу чим зможу. Що саме треба робити? - Міла раділа, що матиме змогу прожити тут ще якийсь час, ще й з користю.

- У нас кілька днів на те, щоб прибрати територію, а потім ти могла б допомогти Марії Петрівні на кухні. Якщо ти добре розбираєшся у меню, то ви могли б разом скласти щось корисне для дітей, звісно, без всяких там делікатесів. А потім ми тебе "підвищимо" - посміхнувся - ти станеш помічником кухаря. Ну і як бонус - весь цей час ми проживемо у цьому будиночку Як тобі такі перспективи?

- Я не маю нічого проти роботи на кухні та і секс-маньяк з тебе нікудишній, можна спати спокійно  - засміялась - можеш на мене покластись, ми ж наречені як не як. А у цьому випадку і в горі, і в радості.

- Бачу, що у тебе гарний настрій, побачимо чи таким самим він залишиться до вечора - підморгнув.

- Ніку, а під “пощастить” і “перестану бути відповідальним”, що саме ти маєш на увазі?

- Я планую здихатись цього місця як можна швидше і маю лише одного покупця, який поки у роздумах. Шансів на позитивне вирішення звісно малувато та всяке буває.

- А чому? Може…

- Чому - це лише моя справа - сказав, як відрізав.

Ну ось знову, дбрий і веселий Нік просто зник.