Розділ 5

Вони проїхали ще з десяток кілометрів, перш ніж попереду з’явилась табличка: табір “Казковий” Кращий відпочинок для дітей.

Повернули за вказівником на вимощену доріжку серед сосен і за кількасот метрів машина зупинилась.

Міла вийшла з машини, озирнулась. Подих захоплювало, справді казкове містечко серед соснового лісу. Хвойний аромат зводив з розуму. Скрізь сосни та такі височезні, так і хочеться доторкнутись колючих гілок. Це ж скільки років, правильніше сказати скільки десятків років їм треба було, щоб так вирости. Все навколо зелено і під ногами всюди цвіт суниці - вона скрізь і бореться за простір з різними бур’янами. 

Міла згадала, як у дитинстві з бабусею на велосипедах вони їздили за суницями. Знайти ягоду можна було недалеко від села, у невеличкій лісосмузі. У той рік її вродило дуже багато. Міла пам’ятає, як вони повернулись з повними кошиками і вона вже зібралась САМА варити варення та бабуся зупинила її. Виявляється, що коли суниці зварити - варення матиме гіркий присмак. А от коли перетерти з цукром то взимку дістанеш таку баночку і одразу повертаєшся у літо, аромат неймовірний.

Ніхто окрім високої огорожі з воротами не зустрічав їх, нікого не було видно. Та як тільки вони постукали у ворота - реакція не забарилась. Вискочив літній чоловік, Міла одразу зрозуміла, що на нього покладені обов'язки охорони, ну дуже вже підозрілий і прискіпливий у нього погляд.

- Добрий день, табір ще закритий, якщо вас цікавлять путівки, то можна подивитись на сайті, ми вже в інтернеті - з якою гордістю він це сказав.

- Добрий день, я Микита Хоменко, мене чекають.

- А, Микито, так, так, чекають, радий знайомству, проходьте. Мене звуть Микола Васильович, можна просто Васильович, я - охороняю табір.

- Приємно познайомитись.

- А що у вас тут, високий рівень злочинності? - Поліна вирішила одразу брати бика за роги.

- Злочинності немає і це не просто так, це тільки завдяки тому, що моє пильне око не дає порушникам і злодіям такої можливості - ну все ясно, Поліні і Васильовичу буде про що поговорити.

Увійшли на територію. Невеличкі дерев’яні будиночки описували півколо навколо центральної частини табору. Кожен з них знаходився на достатній відстані один від одного і був пофарбований у різні кольори: лимонний, полуничний, оливковий, фіолетовий, абрикосовий та інші. Кольори не були яскравими і асоціювались з пряничними будинками у глазурі. Як у казці.

Просторі майданчики: ігровий, спортивний, бесідки з різьбленими дахами та стовпчиками. Все чисте та охайне.

Але при більш детальному огляді Міла зрозуміла, що не все так, як видається на перший погляд - клумби заросли і квітів не видно за бур’яном. Якщо ближче підійти до альтанок, видно, що вони потребують спеціального догляду, так само, як і лавки.

Справа від входу знаходилась велика будівля, зі скляними вікнами по периметру, схоже, що це столова, бо видно велику кількість столів та стільчиків. Будівля пофарбована у бежевий колір та фарба місцями вже злізла. Усі недоліки приховували кущі папороті, що зеленіли у горщиках навколо будівлі. Скільки тут шишок! 

- Ульот, тільки чомусь я річки не бачу - Поліна ділилась враженням.

- Полю, згодна з тобою, мені тут теж подобається.

Нік промовчав і прискіпливо оглянув все навколо, а потім звернувся до охоронця

- Васильович, то що, де керуюча?

- Керуюча буде на місці за годину, ми якраз влаштуємо вас з сім’єю.

У цей момент відкрились двері у будівлі столової і на ганку з’явилась жінка років п'ятдесяти на вигляд. Її волосся було сивим, безпечно заколотим на маківці заколкою. Не дуже висока, з сердитим обличчям, на якому можна було виділити блакитні очі і вузько стиснуті губи. Забруднений у борошно фартух частково закривав її спідницю і білу блузку з коротким рукавом, а на місці верхнього ґудзика красувалась брошка у вигляді бджоли.

Чомусь одразу стало зрозуміло, що ця жінка дуже важлива персона у цьому місці.

- Добрий день, ви мабуть Микита Хоменко? Ми чекали на вас ще вчора…Я Марія Петрівна, вже більше 10 років працюю на кухні цього закладу.  Як до вас звертатись?

- Мене звати Поліна, Можна просто - Поля

- А я е-е Міла

- Міла моя наречена і приїхала сюди допомогти мені.

- Приємно познайомитись. Я передам іншим співробітникам, що ви вже тут і ми обов’язково зберемось всі разом, щоб обговорити справи. Ви маєте пишатись своєю бабусею, вона до останнього піклувалась про цей заклад і шукала усі можливі варіанти пошуку клієнтів. Тепер завдяки інтернету, який ваша бабця використала для реклами, ми маємо клієнтів на усі три заїзди.