Розділ 4

На вказівнику, який Міла бачила раніше, було вказано, що до Чернігова лишилось 45 кілометрів, а отже скоро кожен з них піде своєю дорогою. У автівці зовсім тихенько грала музика. Вона прислухалась до звуків, що лунали з динаміків та спостерігала за зміною краєвидів у вікні. Час від часу можна було побачити маленькі містечка з цікавою, навіть з незвичайною архітектурою. Бачила й різні ферми, луки, поля, а вдалині можна було розгледіти велчезну кількість дерев. Очевидно, чернігівщина - це край лісів. Дивно, чомусь раніше вона не звертала уваги на цю красу. Вони з Кирилом декілька разів проїжджали ці місця і ніколи вона не дивилась на них так, як зараз. 

Поліна порушила мовчанку.

- Міло, ми з Ніком порадились на рахунок твоєї ситуації і вирішили, що ти таки поїдеш з нами.

- Та є одна умова, там, куди ми їдемо, доведеться працювати, навіть, не те, що працювати, а гарувати. Чи твої ручки готові до цього? - це вже були Нікові слова.

- Роботи я не боюся, не треба думати, що я білоручка. Маю багаторічний досвід у праці на бабусиному подвір'ї та городі. Тож добре знаю, що коли руки працюють - мізки відпочивають. Розповідайте куди ми їдемо.

- Це дитячий табір, який функціонує влітку. Місце досить мальовниче, знаходиться серед соснового лісу, на березі озера. Піщаний пляж, лісова тиша, чисте повітря, що пахне сосною. Все те, що добре впливає на оздоровчий процес дитини - продовжив Нік.

- По вашому опису має бути дійсно круто, я так розумію, що ви вже не один рік цим займаєтесь.

- Я цитую буклет, табір знаходиться у справжній глушині. Навколо нічого, окрім дерев та води. Будиночки настільки старі, що мабуть вже почали розвалюватись. Тому зваж всі за і проти зараз. 

- Міло, ми з Ніком їдемо туди вперше, тож дивуватись побаченому будемо разом.

- Ніку, ви так цікаво розповідаєте і якщо мали на меті злякати мене - то вам це не вдалося. Я вже все вирішила - я згодна.

Нік трохи розгубився, коли Поліна запропонувала забрати її з собою, спочатку у якості нареченої, щоб інші дівки не чіплялись і тримались на відстані. Потім - кухаря - а що як вона готує як шеф-кухар дорогого ресторану. Ну а далі ситуація була непідвладна йому - вона подзвонила Христині. Старша сестра ще з дитинства мала над ним владу і знала як на нього натиснути. 

Вже пройшло стільки років та він добре пам’ятає її методи). Багато хто скаже, що хлопці нічого не бояться - тоді вони не жили з Христею. У дитинстві, коли йому було років 8, вона влаштовувала йому справжні театральні вистави з елементами залякування. Варто було лише батькам піти з дому, і вони залишались самі, Христина вдавала ну дуже злого привида - робила відповідне обличчя, видавала дивні звуки. Така собі трансформація з милої дівчинки у злючу істоту. Звісно, привид носився по всій квартирі за Ніком. Якийсь час після цього він не хотів залишатись вдома наодинці і батьки довго не могли зрозуміти чому. Страх перед привидами минув, але сестра, як і раніше вміла “переконати”. 

Христя з Поліною вирішили, що дівчині потрібна допомога, а у тій глушині її точно не шукатимуть. Звісно, чоловіча думка у цьому питанні не враховувалась. Тому коли він заговорив про тяжку працю - були сподівання, що вона відмовиться і він її спекається. Але ж - ні, навпаки зраділа. Тоді він вирішив додати ще одну умову, яка точно не влаштує втікачку. 

- Міло, є ще одна умова про яку я не сказав.