Розділ 3.1

Двері за ним зачинились, можна було зняти сукню та понівечене взуття, привести до ладу обличчя та зачіску. У дзеркалі вона побачила якесь страшко: розкішний, ще за пару годин до цього макіяж, виглядав жахливо під шаром дорожнього пилу. Волосся - то взагалі кошмар, з одного боку стирчали раніше ошатно укладені прядки, а з іншого, шпильки так впилися в голову, що вже було несила терпіти. Зазвичай вона не заплітала волосся. 

Все ретельно змивши, та розібравши зачіску, одяглась у те, чим поділилась Поліна. Шорти їй підійшли, хоч і були закороткі, а футболка практично повністю закривала їх. Та їй було байдуже, краще так, аніж брудна і розірвана сукня.

Стало легше і комфортніше. Тепер треба вирішити, що робити з тим мотлохом, який вона скинула з себе. Міла вирішила, що найкращим варіантом буде просто викинути це дрантя. 

Вийшла на вулицю, озирнулась у пошуках спеціального баку для сміття і знайшовши пішла до нього. Все, як сказала б Поліна - ми приховали усі сліди злочину - “прощавай сукне”. Обирала кілька місяців, а попрощалась за 30 секунд. Чудові відчуття! Повертаючись до автівки вона знову поринула у власні думки.

Дівчинка починала їй подобалась, може її манера говорити з людьми не з найкращих, та така прямолінійність ліпша за нещирість до якої вона вже звикла у товаристві Кирилових партнерів по бізнесу та їх розкішних дам. Ці вдавані чмоки-чмоки у щічки, купа нещирих компліментів і сканування усіх твоїх недоліків на сьогодні. Після того, як сканування закінчується, як правило, відбувається перехід у іншу фазу - хизування: “Ми були там, плануємо туди, ой а подивись, яку каблучку він мені подарував, він - найкращих, таких більше немає і наше кохання - це щось унікальне. Фу! Як це все бридко, як вона таке терпіла. Тому така поведінка дівчинки підкупала, хотілось продовжити розмову з нею, дізнатись більше про неї, а ще більше про її татка. Може він її брат? Інакше вона так і зверталась би до нього, а слово “тато” жодного разу не звучало. Так, думати треба про інше - зараз головне, щоб коли вона вийде звідси, ці двоє чекали її. А що робити, як вони вже поїхали без неї? Не зрозуміло…Як і де далі жити..де зупинитись. Теж невідомість. Але, як то каже героїня одного відомого фільму: ”Подумаю про це завтра”. Ха-ха, завтра, до завтра ще заночувати десь треба. 

Коли вона повернулась, Поліни з Ніком біля машини не було. Хотілось сісти та автівка була закрита. Сонечко припікало, скоро з будівлі заправки з’явились її попутники з паперовим пакетом та кавою. Поліна швидко, і головне, мовчки всілась на своє місце, Нік сів за кермо, поставив стаканчики на спеціальний тримач та жестом запросив її сісти поряд, на пасажирське сидіння. Дістав з пакету мафін, взяв з тримача один із стаканчиків з ароматною кавою і вручив їй.

- Дякую, це дуже мило з вашого боку - Міла посміхнулась

- Добре виглядаєте, коли зняли бойовий розкрас і, до речі, вам дуже пасує нове вбрання - підморгнув і посміхнувся, ну точно знущається.

- Емм, ви такі милі та чи не зарано ще для компліментів? Нік, скажи ще щось на кшталт “ми знайомі лічені години, але здається, що я знаю тебе вічність”  і мене знудить)

- Полю, ти така розумна, що аж страшно - Нік розізлився.

- Це наслідки навчання за надскладною шкільної програмою, нас так багато змушують читати, що я занадто швидко дорослішаю. Можеш написати скаргу нашій директорці, може трохи зменшать навантаження.

- Полю, а що ти читаєш, книги про кохання? - Міла вирішила змінити тему розмови, трохи зніяковіла від Полінчиного коментаря.

- Читаю я багато, окрім того, що дають у школі, в мене є й своя підбірка.

- Я теж дуже люблю читати, буває так, що як почнеш книгу ввечері і дочитавши розумієш, що ранок вже настав. Та таких книг останнім часом не зустрічала.

Зараз читаю серію книг про дівчинку- детектива, яка викриває злочинців і мені заходить. Матимеш бажання почитати - звертайся, у мене з собою 5 книг.

- Матиму на увазі.

Міла знову посміхнулась. Нік спіймав себе на думці, що тепер у простому одязі й мейкапу вона виглядає краще, молодше, та якось простіше. Карі очі стали виразнішими, посмішка привертає увагу до пухких губ. Приємно дивитись на дівчину, у котрої разом з губами посміхаються і очі. Це явище зараз дуже рідко зустрічається і може означати тільки одне - її посмішка це не просто формальність, а щирий прояв почуттів. 

Попередні стосунки Ніка з дівчиною завершились кілька місяців тому і він вирішив поки не шукати нових. А зараз майнула думка, не зрозуміло звідки вона з‘явилась, що такий типаж жінок йому подобається. Хоча за інших обставин може й уваги б не звернув на неї, просто пройшов би повз. До чого він дійшов, заглядається на втікачку, дівчину, яка ще сьогодні вранці була обіцяна іншому. Не варто цього робити, хтозна що вона викине наступної хвилини. Однозначно, такі думки треба гнати якомога далі, ми просто попутники, які тимчасово змушені насолоджуватись товариством один одного. Та її граційне тіло не давало спокою, всього лише мить він бачив її оголену спину, але уява вже намалювала все інше і це… йому сподобалось. Так, стоп! Слід поводити себе з нею обережніше, не треба захоплюватись тим, з ким скоро доведеться розійтись, як в морі кораблі. Саме головне не проявляти своє ставлення до неї, а для цього потрібно постійно лишати її рівноваги. Нехай краще він біситиме її. Та чи зможе він втриматись? Здається це буде досить проблематично.

Дорогі читачі! Мені дуже приємно, що ви завітали до моєї книги! Дякую за ваші вподобайки - неймовірні відчуття! Події книги лише починають розвиватись, тож додавайте книгу до бібліотеки  та підписуйтесь на мою сторінку!