Розділ 3.

Майстерня Крольвіна Ніаронго.

Хаотичний порядок майстерні порушив скрегіт складного механізму. Старого майстра миттєво охопило дивне передчуття.

– Майстре !

До кабінету вбіг один із його підмайстрів. Останнім часом їх стало так багато, що Крольвін уже почав плутати імена. Хоч ніхто й не ображався на старого майстра, для нього це було неприємним нагадуванням про ціну, яку він заплатив за власний успіх.

– Керлоне? – невпевнено запитав він .

– Керіорін, узагалі-то, — усміхнувся учень.

– Що вже таке сталося ?

– Радар порталів показав активацію порталу про який ніхто не знає . Активувався портал із людського виміру паралельного виміру нашого рідного світу. З середмісття Дубофорту.

– Куди відкрився портал?

На околицю нашого району.У району Тисячі Шестерень у наш рідний район де ми думали всі портали знаємо.-схвильовано скажав учень.

– Із середмістя Дубофорта кажеш.. ?

– Так майстре.

Крольвін завмер. Кілька секунд він мовчки дивився кудись крізь стіну.

Недобре передчуття, яке не полишало його ще від самого ранку, лише посилилося.

– Ходімо . Негайно !

– Майстре, – не вгавав учень, – ніхто раніше не бачив, щоб прилад фіксував портал із тієї частини Дубофорта до нас. Наскільки мені відомо, там існує не більше двох десятків  порталів, а останніми роками регулярно використовувалися лише три

Він вийшов з кабінету і рушив до радара порталів.Учень пішов за ним.

Майстерню огортав легкий пил, що здіймався від роботи десятків верстатів. Звідусіль долинав пронизливий скрегіт різців, які розсікали метал, різко контрастуючи з мелодійним цоканням десятків годинників, що вкривали майже всі стіни. Деякі з них час від часу заповнювали все довкола мелодійним звуком, деякі нагадували пташиний спів, чарівних істот з легенд, а деякі виспівували чілу малесеньку пісню.

Десятки підмайстрів безупинно снували між верстатами й стелажами, створюючи враження, ніби він опинився в самому серці величезного мурашника.

Столи та  стелажі, що сягали  до стелі, були завалені деталями, кресленнями й дивовижними механізмами. Здавалося, ще мить — і ця хитка гора заліза обвалиться комусь просто на голову.

Одного погляду Крольвіну вистачило, щоб переконатися: тисячі механізмів працювали бездоганно. Так само, як і вся майстерня, яку він за десятки років праці перетворив на єдиний, майже досконалий механізм.

Він завмер перед важкими кованими дверима до приміщення, про яке вже другий десяток років пошепки говорив увесь район.

Озброєні вартові, щойно побачили майстра, без зайвих слів відчинили двері.

Він повільно зайшов у приміщення, в якому вже не був понад два роки.

Надто високу ціну він заплатив за створення радара порталів – винаходу, який приніс йому не лише славу, а й забрав ,значно більше, ніж дав.

Кілька величезних кімнат, що знаходилися в самому серці його маленького теперішнього світу, освітлювалися зверху посудинами, в яких були електричні кристали у поєднанні з особливим складом повітря, що підсилювало їхнє сяйво в кілька разів, освітлюючи приміщення м'яким блакитно-лазуровим світлом.

Радар порталів був поєднанням чистої бездоганної механіки з живим організмом, який складався з десятків особливих кристалів, що були надзвичайно чутливі до будь-якої зміни полотна простору і реальності. Цей механізм був живим організмом, який мав свою свідомість, незрозумілу навіть для нього, у якому кожна частинка механізму і кристалу мала свою незамінну роль. 

Організм був поєднаний електричними сигналами, які виникали завдяки величезній кількості енергії, що надходила по величезних товстилежних кабелях з Електричного озера за кілька миль звідси.

Попри всю складність механічної складової, саме кристали були серцем механізму, таємницю створення яких він вирішив навіки лишити лише собі.

Хто знає, як можуть використати його відкриття інші, якщо інформація потрапить в їхні руки. На щастя для світу, те що відбулося в районі Тисячі Шестерень, навіки лишається в глибинах тисячі механізмів.

 У приміщенні лунав безперервний дзенькіт десятків датчиків. Із кімнати, де розташовувалася так звана голова механізму – осередок більшості його аналітичних вузлів і найрізноманітніших датчаків, – долинали жваві голоси учнів.

 Крольвін рушив вузькою доріжкою між різними блоками радара.

– Майстре ви все ж прийшли .

Почувся здивованмй голос Айстри однієї з його найобдаровініших учениць на яку він так безчеремоно скинув власний витвір .

 І яка досі злилася трохи на нього за те, що він переклав свою роботу на неї, розказавши лише про те, що було потрібно для використання і підтримання пристрою в робочому стані, але не могла дати відповіді на питання, як же він створив його. Але і те, що він таки розказав, викликало в неї певні здогадки, які були не такі вже далекі від істини.

Крольвін уважно оглянув приміщення.

 У голові механізму безперервно працювали датчики. Усередині численних сфер підтримувалися умови, що відповідали різним вимірам. Їх було надто багато, тому параметри доводилося постійно калібрувати, щоб якомога точніше визначити, з якого саме світу відкрився портал.

Сфера одного з людських вимирів яскраво горіла.

– Дійсно до того виміру ... веде мало порталів.З відки ви говорите відкрився портал ?

Айстра, забравши своє довге червоне волосся з оцей, відповіла. На даний момент ми з'ясували, що портал відкрився хвилину тому у середмісті Дубофорта; координати співпадають приблизно з вулицею генерала Дарвоксона.

– Стоп ,що .А з відки точніше вже можеш сказати.

–  Ще аналізуємо. Але є одна дивина. Це не природний розрив простору й не портал, створений чистою магією. Ми майже впевнені, що використано спеціальний портальний пристрій у поєднанні з магією та портальними кристалами. І, судячи з показників, його активували у звичайному будинку, а не в підземелях де розташовані всі майже тамтешні портали.