Розділ одинадцятий

Всередині Раї все плуталося, перекручувалося й рвалося, наче стара, пересушена пряжа, яку занадто довго тримали на пекучому сонці. Вона ніколи не була відьмою, що шукає вигоди, логіки чи сухого розрахунку, але нитка Северуса Снейпа — обвуглена, липка від прадавньої, запеклої крові й цвинтарного пилу — тепер буквально пекла їй очі. Вона бачила цей чорний вузол крізь товсті кам'яні стіни Гоґвортсу, і це видіння не давало їй спати. Дівчина не могла притомно пояснити собі цей порив. Це не було дурним дівочим захопленням чи закоханістю у похмурого викладача; це був професійний, нестерпний відьомський зуд Ведуниці, яка чітко бачить вивихнутий суглоб долі й просто не має права пройти повз, не спробувавши вправити його.

По обіді, коли сизий туман з озера почав обволікати замкові вежі, Рая не витримала. Вона попрямувала до шкільної бібліотеки й майже одразу виловила золоте гриффіндорське тріо в далекому кутку між стелажами з історії магії — Герміона якраз обклала Гаррі високими стосами книг, намагаючись сховати його від чергової хвилі допитливих першокурсників.

Рая м'яко, безшумно підійшла й сіла на край їхнього дубового столу, невимушено відкинувши довгу русяву косу на спину. На її темній сукні все ще залишався ледь помітний запах полину від учорашнього вогнища.

— Ронку, Гарку, Герміоно, — без жодних вступів та британських люб'язностей почала вона, пильно дивлячись прямо в обличчя Поттера. — Розкажіть мені про нього. Про вашого зілляра. Тільки, будь ласка, без ваших звичних підліткових образ і скарг на зняті бали. Яка саме смерть ходить за його плечима? Що за тінь тримає його за горло?

Рон, який у цей момент зосереджено жував засушений гарбузовий шматочок, густо вкритий цукром, ледь не вдавився. Він судорожно закашлявся, замахав руками й, нарешті проковтнувши ласощі, витріщився на українську відьму:

— Ти про Снейпа?! Раю, ти це серйозно? Та він же сам як та смерть! Кажан недороблений, який тільки й думає, як би нас усім кагалом зі школи витурити. Він ненавидить Гаррі з першого ж дня, як той переступив поріг Гоґвортсу, а моєму батьку в Міністерстві постійно якісь палки в колеса вставляє через старі артефакти. Про що там розказувати? У нього замість серця шматок сухого підземельного граніту!

— Справа не в банальній ненависті чи поганому характері, Роне, — Герміона рішуче відклала вбік свій пергамент із довгим конспектом і підперла підборіддя долонями. Її обличчя вмить стало зосередженим і дуже серйозним. — Рая не просто так питає, вона ж бачить магічні нитки зв'язків. Гаррі, згадай, як професор Снейп завжди дивиться на тебе. Коли він думає, що ніхто не помічає. В його очах є дещо більше, ніж просто роздратування. Щось дуже старе, тяжке... і виснажливе.

Гаррі похмуро крутив у пальцях тонке гусяче перо, ледь не ламаючи його навпіл. Його зелені очі, які за кольором були дивовижно схожі на відьомські очі Дани Вітрук, але залишалися зовсім іншими, живими й вразливими за своєю суттю, глибоко потемніли:

— Він знав моїх батьків, Раю. Вчився з ними тут, у Гоґвортсі, на одному курсі. І він ненавидить мого батька Джеймса так сильно, ніби той забрав у нього щось найдорожче в житті, щось, чого він ніколи не зможе повернути. Але найдивніше — це мама. Коли Снейп дивиться на мене, мені іноді здається, що він бачить її. Але при цьому його магія стає такою лютою, наче я особисто перед ним у чомусь винен. Навіть Дамблдор йому повністю довіряє, хоча Снейп колись був серед тих... ну, ти розумієш. У кого на лівій руці випалена Чорна Мітка Волдеморта. Він служив смерті, а тепер застряг десь посередині.

Рая повільно стиснула пальці в кулак, відчуваючи, як під її нігтями знову починає пульсувати гаряче, відьомське знання Ведуниці. Кожне слово Гаррі лягало на її бачення, мов деталі складного й страшного пазла.

— Він не просто служив їй, Гаррі, — тихо, майже пошепки промовила Рая, і від її голосу по спині Рона пробігли сироти. — Він продовжує їй служити. Тільки тепер це не живий темний чаклун. Він тримається за привид. За образ, який сам собі створив із попелу та провини. І цей привид висушує його день за днем, п'є його магію й кров, як вампір, а він радіє цьому болю, бо без нього відчує себе остаточно порожнім. Він сам вибудував навколо себе цей склеп.

Герміона злякано перезирнулася з Гаррі, а Рон лише тихо сьорбнув залишками гарбузового соку, не знаючи, що відповісти на таку анатомію професорської душі.

Рая підвелася з краю столу, коротко подякувала гриффіндорцям за розмову й швидким, розгубленим кроком залишила бібліотеку, залишаючи трійцю в повному заціпенінні. Її думки вирували, наче гірська річка під час весняного танення снігів — відьмацький обов'язок розплутати цей страшний, смертельний вузол Снейпа ставав дедалі чіткішим, але вона все ще не знала, з якого боку до нього підступитися, щоб не спалити власні руки.

Коли вона повернулася до табору, вечір уже повністю вступив у свої права, принісши із собою липкий, морозний туман, що густо осідав на стінах маж. Усередині дівочої кімнати панувала зовсім інша, галаслива атмосфера, яка різко контрастувала з важкими бібліотечними таємницями. Ада, якій до смерті набридла похмура, закрита зосередженість сестри та крижана мовчанка Дани, уже встигла перевернути кімнату догори дриґом, готуючи щось, що змусило Раю миттєво забути про чорні професорські мантії. Наставав час зимових вечорниць, і відьми Волхового Двору збиралися згадати, що, окрім війни та обов'язків крові, існують прадавні закони дівочої долі.

Коли Рая переступила поріг, Ада якраз стояла посеред кімнати, вперши руки в боки й войовничо струшуючи своїми русявими кучерями. На її ліжку вже панував повний розгардіяш: подушки були зсунуті вбік, а по ковдрі рівним віялом розсипалася стара, затерта до блиску колода карт із зображеннями химерних звірів та Майстрів Нави.

— Усе, досить! Моє терпіння офіційно луснуло, як перетягнута струна на кобзі Степана! — рішуче оголосила Ада, голосно плеснувши долонею по матрацу. — Зима затискає нас у лещата, хлопці цілий день носяться з цим залізом, замикають скрині, наче ми в облозі, а ти, Раю, скоро сама станеш схожою на того британського кажана підземельного. Тільки й знаєш, що нитки свої сухі перебирати та зітхати на кутку!