1

Це був день до Різдва. Ксенія зібрала свої речі , і пошкандибала до машини . На телефон прийшло сповіщення:"Повітряна тривога" . 

-Ай без різниці . Усе одно їду ,- махнула рукою дівчина.

Люди кудись їхали , тікали . Хтось уже вкотре замовив квиток на потяг . Ксенія постукала у двері . Їй відчинила маленька Аліса . 

-Мама вдома?- спитала дівчину .

-Так . Вже індик навіть готовий . Я по секрету з'їла трішки пудингу . Але це таємниця ,- засміялася дитина .

-Ах ти негідниця !- мама підбігла , і почала лоскотати дівчинку . Та ще гучніше зареготала .

-Все - все ! Я більше не буду ,- весело побігла до вітальні .

Ксенія опумтила голову . Три місяці тому,  біля лікарні стався вибух . Ксюша вижила , але її новонароджена дитинка померла . Через це вона стала більш мовчазною .

-Як ти? 

-Та нормально ,- махнула рукою .- Ви не збираєтеся їхати? 

-Ні, маленька не хоче . І куди ж нам ? У Польщі вже забагато людей . До Америки ? А потім куди ? Та й маму лишити не можу . Кожен ранок молюся . Бог захистить , не переживай . 

Ксенія стиснула руку . Вона пішла до вітальні , де вже очікувала її маленька Аліса .

-А що ж мені подарували ? - спитала дитина .

-Аліс, не чіпай подарунків!- гукнула мати з кухні.

До Різдва лишалося дві години . Аліса не хотіла йти спати . Вона мріяла побачити, як запускатимуть голубів з паперу . Це і справді диво - див . Ксенія сіла біля батареї . Гріло трішки , але цього достатньо. Світло вимкнули . Мама Аліси узяла сірники . 

-А ось і світло . 

Маленький вогник освітив кімнати. Тут Ксенія згадала і про ліхтар . Почувся вибух . Аліса залізла під стіл , де її вже чекав кіт Стінк.  Дівча обійняло тваринку . Знов тиша . 

-Мама, розкажи про Різдво ,- гукнула Аліса .

Мама заплющила очі та почала розповідь :

-Багато років тому , народився Христос . Він лежав у маленькому ліжечку . Біля нього бало багато тварин ,- ніби малювала їх у повітрі ,- Марія дуже любила свого сина . Тут прийшли і ті , хто хотів побачити царя . Мудреці подарували Ісусу : ладан , смирну , коштовності . Тому й ми робимо подарунки на це свято . 

-А Ісус був дуже маленьким ? 

-Так , тільки народився . Таким як ти колись ,- знов залоскотала Алісу.

Ксенія згадала і про свою дитину . Вона знала, що її дівчинка зараз на небесах . Десь далеко споглядає за мамою . Покотилася сльоза . Мама Аліси помітила це , тому стихла . Лишалось пів години до свята . 

-Ви вже зробили голубів?- спитала Ксенія .

-Так ! Цілу купу ! 

На столі і справді лежали паперові птахи . Почувся гуркіт . Сусіди побігли до бункеру. Знов тиша . Небо стало червоним . Почулися вибухи . Маленьку Алісу схопила мама. Вона обійняла її . Ксенія стисла руки в кулак . 

-Помолимось ? - спитала дівчина .

Мама Аліси здригнулась , але кивнула .

Запала тиша . Чим більше Ксенія стискала кулаки , тим голосніше лунали вибухи. Один за одним. Сусіди , мабуть, щось забули , бо за мить повернулися . 

-Боже, збережи наші життя. Прожени ворогів . За все Слава Тобі , і Хвала,- Ксюша замовкла.

-Амінь !- промовила Аліса.

До Різдва лишалось кілька хвилин . Дівчинка узяла голуба і викинула з вікна. За ним полетіло ще декілька таких самих. Мама Аліси поглянула у телефон. Вона пролистувала новини , перевіряючи правду написаного. Ксенія дивилася на свічку, що горіла вкінці кімнати. А потім Аліса гукнула те , через що впала сльоза :" Мам , Ксюша , дивіться!" За вікном летіли зграї паперових голубів. Небо стало блакитним , як удень . На телефон прийшло сповіщення:" Перемога . р0сійські війська відступили . Ніхто не міг зрозуміти чому . Вороги стали боятися, кричати . Так один за одним перебігали через кордон . Поки не опинилися у своїй країні. 

Паперові голуби летіли внебо. Вони білою зграєю нагадали про час . Ксенія подивилася на годинник. Там було 0:00 . Початок Різдва... 

                                                           ❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️

Дорогі читачі, сподіваюсь , що моя книга дала вам надію . Надію на те, що війна закінчиться . А зараз потрібно чекати . Почекати зовсім трішки . Нам треба робити усе , що в наших силах. Чи то відвозити гуманітарну допомогу , чи молитися . Кожна з цих дій важлива. Треба молитися, і не падати духом . Тільки разом , з допомогою Бога , ми зупинимо цю страшну війну . Хай буде мир ! 

                                                                                                       Амінь. 

Лукашук Вікторія , книга "За мить до Різдва".