4 розділ. Прогулянка

Ендрю

 Стелла була дуже вродливою: серце подібне обличчя, великі сірі очі, рожеві губи і прямо довге волосся кольору... міді. Так, саме міді. Воно не було русявим чи білим, й рудим не здавалось. Нехай це не найкраще порівняння, але це все, що я зміг придумати. Я був впевнений, що така дівчина збирає десятки захоплених поглядів, але вона наче й не помічала цього. Хотілося зустрітися з нею, але судячи з її поведінки найкращим вибором буде зачекати і не тиснути.

Я чекав її дзвінка, проте, коли минув майже місяць, а вона не давала про себе знати, написав сам. 

***

Стелла

Я лежала в ліжку, коли на мій телефон прийшло повідомлення. Схопивши пристрій, я глянула що там. Воно було від Ендрю. Ендрю, це той хлопець з яким я познайомилась у лікарні, якщо це можна так назвати, звісно. Він був не просто привабливим: блакитні ясні очі, горіхове розкуйовджене волосся, прямий ніс і чітко окреслене підборіддя, робили його вельми вродливим.

Спершу я подумала, що він звертається не до мене, потім, що кепкує і лиш тоді усвідомила, що юнак справді хоче познайомитись. Я відчула радість, від того, що хтось справді вважає мене вартою уваги, а тоді хвилею накотився смуток, адже побачивши візок хлопець зникне. Я бачила його реакцію, коли він уперше його побачив, бачила здивування і огиду від якої скривилося все його обличчя. Проте, я маю віддати йому належне, він провів мене і навіть завів розмову. 

Не думаючи, що Ендрю говорив серйозно, про те щоб зустрітися я взагалі викинула його з голови. За той час, що вже минув я і призабула юнака.

Я все ще скептично ставилась до його товариства, але мені було цікаво. Тож я відкрила додаток, там світилось повідомлення:

Ендрю: Хай!

Стелла: Привіт

Ендрю: Ти обіцяла мені прогулянку. Забула?)

Я відклала телефон екраном вниз. Оу... То він справді хоче зустрітись? Це... це якось дивно.  Пристрій дзенькнув й з'явилося ще одне повідомлення: 

Ендрю: Чому ти досі мені не написала? Вже місяць минув

Стелла: Ми можемо зустрітися завтра? 

Я не хотіла зізнаватися, що почасти вважала, що він залишив неправильний номер, тому залишила його питання без відповіді.

Ендрю: То я зайду за тобою о 16:00, так?:)

Стелла: Гаразд

Я поклала телефон і заплющила очі. Тепер я не могла спокійно лежати й, підійшовши до шафи, почала перебирати одяг. Надто давно я не виходила гуляти. 

***

Незважаючи на все, легке тремтіння пройшло моїм тілом, коли я вийшла з-під'їзду за 5 хвилин до назначеного часу. Що як він не прийде? А якщо це був просто злий жарт, а я повелась? Зрештою всі робили так. 

Мене гризли сумніви і я вже мало не пішла, як вони всі розвіялись, коли рівно о 16:00 з'явився Ендрю. Одягнений темні джинси та блакитну футболку, у тон його очам, з джинсовкою на плечах й розпатленим волоссям, юнак справляв неабияке враження.

- Вітаю, - сказав він і злегка вклонився, я широко усміхнулась і вирішила підіграти. 

- Привіт. Чи готові ви до подорожі Норт-Логаном? 

- Поряд з такою дівчино як ви, я готовий на все. - Юнак обійшов мене й взявся за ручки, - То, куди? 

- Зараз? Направо. Погуляємо трохи, розкажу тобі про місто. - і ми поїхали.

Я розводилась про будинки і магазини, ресторани та парки, а Ендрю мовчки й уважно слухав.