Розділ 14

Січень 2022, околиця Києва

Пасажири затихли, прислухаючись до високих писклявих звуків, які лунали ліворуч від маршрутки. Всі, крім дивакуватої ненормальної жінки, прилипли до вікон, намагаючись роздивитися те, що пищало за ними. Юра знову ввімкнув ліхтарик та посвітив на землю. До маршрутки наближався здоровенний табун пацюків. У хлопця на спині виступив холодний піт. Цього не могло бути. Він не хотів вірити власним очам. В пам'яті промайнув спогад, як гризуни, наче ненормальні, жерли бетон. Тоді вдалося втекти від них, а зараз... Навряд чи вони гидуватимуть металом, коли в них такі міцні зуби. Однак, попри все, табун ринув під маршрутку, а не накинувся на металевий кузов транспортного засобу.

– Я уже бачив раніше таких гризунів... – задумливо проговорив літній чоловік. Здавалося, він анітрохи не боявся.

– І я, – подивився на нього Юра, а потім озирнувся до інших.

Сергій з Лідою захитали головами, по очах було помітно, що вони нажахані. Та і Юра, м'яко кажуть, боявся. Навіжена жінка, закривши обличчя однією рукою, щось тихо шепотіла. Вона починала дратувати хлопця. На перший погляд, здавалася нормальною, а тепер поводилася дивно, навіть трохи моторошно. Ніби знала, що відбувалося.

Поки пасажири вдивлялися у темноту за вікнами, біля мертвого водія пролунав перший писк. Лідочка одразу тихо замукала, закривши рота, та з ногами залізла на сидіння, примудряючись міцно тримати дитину. Юра затамував дихання, прислухаючись до звуків, які з кожною секундою наростали.

Щурі дуже легко потрапили в салон. Поки що їх не було видно, проте всі розуміли, що це лиш питання часу.

Попри здоровий глузд, Юра підійшов ближче з увімкненим ліхтариком. Здається, минулого разу це відвернуло увагу гризунів і вони завмерли. Літній чоловік пішов слідом.

Писк став голоснішим, а згодом куртка, якою прикрили мертвого водія, раптово заворушилася. Від несподіванки Юра здригнувся, а потім ступив крок назад.

– Вони їдять його... – констатував чоловік у вельветовому костюмі.

Лідочка прикрила рота рукою. Її нудило. Юра не міг і поворухнутися. В спину, наче кілка загнали та намертво загнали його у підлогу.

– Потрібен вогонь, – хриплим, але впевненим голосом проговорила божевільна жінка, – їм буде мало водія...

Хоч Юра й вважав жінку неадекватною, проте слова її налякали ще більше. Адже він уже бачив раніше тих гризунів і йому не сподобалося.

– В мене є запальничка, – сказав хлопець, дістаючи з кишені такий бажаний зараз предмет.

Дивна жінка захитала головою. Підвівшись на ноги, вона задкуючи відійшла в глиб салону. Юра, не бувши дурнем, зробив те ж саме, затиснувши в руці запальничку, готовий у будь-який момент чиркнути, щоб з'явився вогонь.

– Потрібне мало не вогнище, цього буде замало...

– Самогон! – вигукнув Сергій та швидко підскочив до сумки, яка стояла в проході. – Батьків п’ятдесяти градусний самогон! Ми можемо підпалити його!

Чоловік витягнув зі сумки якусь одежину, спритно відкрутив корка, який тут же впав на підлогу і покотився під сидіння, та прийнявся промокати самогонкою тканину. Не довго думаючи, жінка вихопила пляшку з його рук, а за мить з Юриних – запальничку і підійшла до тіла водія. Сергій прикрив Лідочці очі долонею та сам зарився обличчям у її руде волосся.

– Сподіваюся, ти встигнеш... – сказала невідомо кому, а потім прудко скинула куртку з покійника та стала лити алкоголь на гризунів, які кишіли над водієм. Юру одразу ж знудило, він відвернувся та закрив долонями рот.

Деякі пацюки, помітивши неладне, ринули до ніг жінки. Тоді вона й чиркнула запальничкою, не припиняючи виливати самогон на гризунів. Ефект не забарився – блакитне полум'я обхопило щурів, тіло водія та навіть руки жінки. Вона зціпила зуби та труснула пляшкою, щоб вилити з неї останні грами горілки. Підпалені та налякані гризуни з гучним вереском стали тікати туди, звідки прийшли. Самогонка, що горіла, розтеклася по водієві та навколо нього, гумова оббивка підлоги от-от мала затліти.

Літній чоловік, що до цього не втручався, швидко стягнув з себе старенький піджак та закутав ним руки жінки.

– Хлопці, не стійте! – насварив Юру та Сергія. – Гасіть водія, інакше згоримо!

Юра схопив вогнегасник, який стояв біля переднього сидіння, та прийнявся гасити полум'я.