1

Я їхала туристичним автобусом по лісовій дорозі посипаній гравієм.В автобусі я була одна що було трохи дивно,зважаючи на рекламу і красу місця.Подруга втекла в останній момент відмовившись їхати.За вікном підіймався ранковий туман,який золотило сонячне світло ,що пробивалось крізь дерева.

Озеро з соснами,кладки,гарний маєток у лісі,що ще треба?-думала я.В сумці лежали 4 книги.Якось протримаюсь тиждень.Я не знала чи був тут інтернет.Та підозрювала,що-ні.Ранкова прохолода за вікном якось проповзала в автобус.Хотілось спати.Нічого доїду-поїм і відпочину.

Рання осінь ще не вступила в свої права.Було ще тепло.Купання ще можливе.Буду сидіти на сонці на кладці з книгою,а після обід-спати.

Чим не ідеально?Повернусь щаслива і повна сил.

Раптом у люк автобуса влетів ворон.Каркаючи нажаханий птах почав літати кулею по салону.Потім полетів до водія і почав битися в лобове скло і кидатись тому міжи очі.За хвилину автобус тирчав в кюветі.Я лежала на підлозі.А водій матюкався.Ворон втік через віткрине вікно водія.

-Все-пробив колесо-сказав водій.

-Довго будете міняти?-поцікавилась я.

-Так-креба ще щоб мене хтось витяг.-Та тут недалеко-ще десять хвилин по прямій і ви там.Пройдіться або пів дня стійте зі мною..

За кілька хвилин я вже тюпала по лісовій дорозі з сумками.Було не дуже зручно.Та що таке десять хвилин.

Згадувала буклет який не дочитала.Цікаво чи водяться в цих краях вовки?Кабани?Чи не вийде щось мені на зустріч з лісової хащі?Десять хвилин плавно перетекли в 20 і 30.Я вже згадувала водія і його 10хвилин.Може то на автобусі.?Нарешті після 40 хвилин лісової дороги я вийшла на галявину і в мене перехопило дух..