Дерек
— Еріку Донаван, дуже радий зустрічі! — піднявши руки догори та повернувшись, спокійно сказав. — Нарешті ми зустрілися з тобою, не як із заступником директора служби, а як із лідером «Циклопу».
Донаван націлив на мене зброю та нахмурився.
— Чому відразу не здав мене Міллігану?
— Хотів, щоб уся слава дісталася лише мені!
Донаван засміявся.
Я відступив на крок та відійшов від вікна.
— Ти думаєш, у тебе все вийде?
— Думаю, що так! — усміхнувся.
— Твоя самовпевненість, Райте, погубить тебе!
— Взаємно, Донаване! Скажи мені наостанок, чому ліквідували Адамса?
— Пітер Адамс божевільний, якого тяжко контролювати. Він став проблемою, а будь-яку проблему варто ліквідувати. До речі, Райте, скоро і твою подружку чекає така доля, — посміхнуся. — Шкода Марію Роуз Реймонд, таку милу та розумну, молоду й привабливу.
Я стиснув губи та закипів від гніву. Донаван помітив мій вираз обличчя та засміявся. Зараз він ударив по найболючішому. У кімнату зайшов чолов’яга. Я відступив ще на один крок.
— Зв’язати його! — наказав Донаван.
Чолов’яга не встиг дійти до мене, як отримав кулю у голову. Значить Крістофер вірно зрозумів мій натяк. Донаван вибіг із кімнати, я слідом за ним. Вибігши з будівлі, попав під перехресний вогонь. Помітив, як він сів у машину та поїхав. Нічний Алжир запалав у вогні. Будівлі здригнулися від пострілів та вибухів. Далі переслідувати не було сенсу. Коли під’їхали люди Зіхраба, я повернувся у квартиру та розв’язав агентів. Через кілька хвилин у квартиру зайшов Крістофер та Ноа.
— Донаван втік. Його люди прикрили його відхід! — сказав.
— Ти знав, що Донаван зрадник? — тихо запитав Кріс.
— Була лише одна здогадка, але без підтвердженої інформації. Всю брудну роботу виконував Адамс, тому й підкопатися до Донавана ніяк не міг.
— Ополчення допоможе нам, але потрібно діяти швидко та злагоджено, щоб не спричинити конфлікт з алжирською владою. Ноа відправимо додому назад з агентами та з повідомлення для шефа. Доки не доведемо справу до кінця, на зв’язок не виходимо й додому не повертаємося.
Ми розділилися на дві групи. Люди Зіхраба пообіцяли відправити агентів та Ноа непоміченими через кордон, а ми з Крісом відправилися в штаб-квартиру ополчення. Нас зустрів Зіхраб.
— Дорогі гості, мої вітання! Знаю, що трапилося, мої люди вже доповіли.
— Зіхрабе, радий зустрічі! — поплескав чоловіку по плечу.
— Мої люди слідкують за організацією. З Алжира вони не виїдуть живими. Досить нашій країні страждати! Ми надамо вам підтримку!
Я кивнув та подякував за допомогу. Крістофер приніс зброю та почав складати її. Зіхраб дістав карту й показав місцеперебування Донавана та його людей. Опівночі, коли план був готовий, ми вийшли «на полювання».
— Донаван потрібний живий! — сказав Кріс.
Я поглянув на друга та нахмурився. Якби він знав, що цей покидьок погрожував завдати шкоди Марії, він би так не говорив. Я видихнув та мав надію, що Шерон пригляне за нею. Марі не повинна страждати через мою роботу. Я дав собі слово, якщо повернуся живим, то попрощаюся з клятою роботою та вже не відпущу її від себе ні на місяць, тиждень, день чи навіть хвилину. Я вже хворий нею. Вона мені потрібна, як ковток свіжого повітря. Мої цінності змінилися, особливо після погрози Донавана. Я ніколи собі не вибачу, якщо з нею щось трапиться.
— Приїхали, — сказав Кріс та перший вийшов із машини.
Я дістав гвинтівку та вийшов слідом. Пролунали перші постріли та вибухи. Я та Кріс пішли через підземелля, яке показав на карті Зіхраб.
— Дереку, щоб не трапилося, Донаван потрібний живий.
— Якщо він звичайно не піймає шалену кулю! — відповів та пішов уперед.
Марія
Пройшло два тижні, а за ним ще один емоційно тяжкий тиждень!
Я розривалася між роботою, наслідками бійні в офісі та зустрічами з клієнтами. Думками перебувала з Крісом, а серцем та душею з Дереком. Майже кожен день приходила Шерон. Вона ж і допомогла привести офіс в порядок. Коли я запитувала у неї про Дерека та Кріса, вона лише знизала плечима.
— Нового секретаря я собі так і не знайшла, тому деякий час буду працювати сама, — присівши на диван та склавши руки, сказала.
Свон крутилася біля вікна й навіть не почула, що я їй сказала.
— Шерон... земля викликає Шерон! — голосно сказала.
— Що? — озирнулася та здивовано поглянула.
— Що з тобою відбувається?
Вона потерла долоні та схилила голову.
— Я подумала над твоїми словами, і... коли Кріс повернеться, я розповім йому правду!
— Ти через нього перейшла у МІ6?
— Так! Я не могла постійно бачити його.