За межею справедливості

Розділ 15

Марія

 

— Я весь час спостерігала за тобою, була поряд навіть тоді, коли ти цього не знала! — наблизившись, сказала Елісон. — Ти стала проблемою, Маріє, тому, якщо хочеш вижити, зателефонуєш Райту.

— Елісон, невже ти працюєш із Пітером? Ти навіть уявити не можеш, який він монстр! — нахмурилася.

Дівчина з усієї сили вдарила мене по щоці.

— Закрий пельку, Маріє! — гаркнула. — Ти нічого не знаєш. Ти дійсно вважаєш, що я працюю на Адамса? — хмикнула.

Я відступила на крок та вперлася спиною об стіну. Щока нестерпно почала пекти. Зрозуміла, що розмовляти з Елісон не було сенсу, тим паче, коли я перебуваю під дулом пістолету.

— А якщо я відмовлюся телефонувати Райту?

— Не відмовишся, — хмикнула та, наблизившись, схопила за руку та потягнула в кабінет. — Телефонуй!

— Гаразд, я зателефоную, лише не нервуйся!

Елісон закотила очі.

— Не варто мене заспокоювати! — фиркнула. — Я і так довго на тебе потратила часу!

Від розуміння того, що мене може врятувати лише диво, зітхнула та взяла мобільний телефон в руки й ще раз спробувала поговорити з дівчиною.

— Елісон, послухай мене, будь ласка, — коли я знову звернулася до неї, вона сіпнулася. Відійшовши на крок, продовжила говорити далі, — завдання терористичної організації — це утягнути велику масу людей, для яких або цілі терору настільки високі, що виправдують будь-які засоби, або настільки нерозбірливі в засобах, що готові реалізувати будь-яку мерзотність.

— Маріє, краще не зли мене! — заверещала.

— Мала, що у вас відбувається? — крикнув напарник Елісон. — Давай скоріше розбирайся з нею!

— Джошуа, я розмовляю з міс Реймонд.                                          

Не витрачаючи часу та задкуючи назад, я знову почала говорити.

— Елісон, невже ти дійсно хочеш бути з тими людьми, які готові заради своїх цілей та якихось там незрозумілих мотивів вбивати невинних людей?

Вона розізлилася та накинулася на мене.

— Ти нічого не знаєш про мене! — загарчала та вдарила мене в живіт.

Я схопилася за живіт та почала тяжко дихати. По щоках миттєво потекли сльози.

— Негайно телефонуй Райту!

Елісон замахнулася, але я вчасно перехопила її руку та відштовхнула від себе. Неочікувано почувся шум та пролунали постріли. Вона закричала та, піднявшись, знову накинулася на мене. Не зорієнтувавшись, я пропустила удар в обличчя, й вона миттєво повалила мене на підлогу.

— Якщо не хочеш по-хорошому, тоді для тебе закінчиться дуже погано!

— Я так не думаю! — почувши знайомий жіночий голос, я відштовхнула від себе Елісон.

Шерон накинулася та Елісон та почала лупцювати її. В хід йшло все, що попадало під руки.

Елісон взяла вазу та вдарила нею Шерон. Су**, ця ваза подарована мамою Роуз!

Перевівши подих, я піднялася та, метнувшись до Елісон, схопила її за волосся й відтягнула від Шерон.

— Вона моя! — Шерон піднялася. Рукавом витерла кров із чола та вдарила колишнього секретаря ногою в грудну клітку.

— Ого, — відступивши, єдине, що змогла сказати.

Шерон схилилася над дівчиною та декілька разів ударила її в обличчя. Елісон втратила свідомість. Перевівши подих, Шерон з-під лоба поглянула на мене.

— Як ти?

— В шоці, — чесно відповіла. — Шерон, у тебе кров.

Вона хмикнула та, присівши поряд зі мною, зітхнула. Я дивилася на Елісон і не могла повірити, що ця дівчина була поряд зі мною, що ця дівчина працює на «Циклоп».

— Шерон, що відбувається? Я вже нічого не розумію, — схопившись за голову та розтягуючи кожне слово, запитала.

— Мені потрібно передзвонити...

Знову почувся шум. У кабінет залетіли чоловіки у чорній формі.

— Я бачу, ви потрапили у затор! — фиркнула Шерон.

— Агенте Свон, як ви? — запитав один чоловік.

— Краще всіх! — відповіла.

— Вам потрібна медична допомога.

Два чоловіки взяли Елісон під руки та непритомну винесли з кабінету.

— А вам потрібно було швидше приїхати! — фиркнула. — Далі я сама розберуся!

Чоловік кивнув та вийшов із кабінету. Шерон взяла мене за руку. Ми продовжували сидіти на підлозі. Я через сльози почала істерично сміятися.

— Вдома віскі є? — запитала Шерон.

— Угу! — через сміх та сльози буркнула.

— Чудово, сьогодні у нас буде вечір одкровень, — міцно взявши мене за руку, допомогла піднятися. — Лише в лікарню заїдемо.

— Гаразд, — кивнула та на ватних ногах попленталася за Шерон.


Дерек




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше