Жодна частина цієї книги Не може бути скопійована чи опублікована без письмової Згоди автора.
Марія
— Військова психологія — це не лише прикладна галузь психології, що досліджує психологічні проблеми військовослужбовців, але й дуже складна галузь. У кожного кваліфікаційного психолога, під час роботи з військовим, є певний алгоритм. Тут не спрацьовує лише довіра чи бажання прийти до психолога та отримати кваліфікаційну допомогу. З військовими все по-іншому. Спочатку ми аналізуємо документи з особових справ, зокрема автобіографію, заяви, анкети, характеристики, картки професійного психологічного відбору, довідки, офіційні запити з метою з’ясування біографічних даних, соціального статусу, трудового, службового досвіду військовослужбовців, потім вже переходимо до індивідуальної бесіди, — перевела подих, потім продовжила говорити далі: — Я ознайомилася з автобіографією твого друга! — пильно поглянула на Кріса. — Як би це дико не звучало, але мені потрібно подумати...
Офіціант приніс замовлення, і я замовкла.
Коли офіціант пішов, Крістофер зітхнув та, оглянувшись по сторонах, нахилився ближче.
— Маріє, звідки у тебе про нього інформація? — нахмурився та почав нервово стукати пальцями об стіл.
— Коли ти розповів мені про Дерека Райта, я попрохала колишніх колег знайти будь-яку доступну інформацію, — знизала плечима.
— Не варто було цього робити! — нахмурився.
— Крістофере, чому саме я? — різко запитала.
— Я б не просив тебе, якби не знав, що ти в цій галузі одна з найкращих!
Я склала руки на грудях та відвернулася до вікна.
— Весна — найкрасивіша пора року в Англії, — намагалася перевести розмову на інший лад. — Період розквіту природи триває довго, а саме з лютого по червень. Саме в ці місяці тепле сонце прогріває землю і починається буйне цвітіння рослинності. Вся країна буквально потопає у квітах. Вересові пустки Йоркшира і рододендрони в Лондоні, нарциси та тюльпани Лідса і весняний первоцвіт на півночі країни. У весни особливий запах. Світ, відбитий в крапельці роси, досвітній туман і п’янкий аромат — ці прояви весни є саме життя.
Я замовкла, а Кріс зітхнув.
— Але сьогодні дощова та досить прохолодна погода. Навіть я піддалася мінливому настрою! — скоса поглянула на Крістофера.
Мене засмутив той факт, що Кріс звернувся до мене з цим проханням. Я не хотіла йому відмовляти, але у мене були сумніви, і ці сумніви були не лише з приводу моєї кваліфікації! Чи зможу я допомогти людині, яка зокрема не бажає допомоги? Ця задача буде не з легких!
— Крісе, можливо, я колись була найкращою, але... я тепер працюю сама на себе і ні від кого не залежу. У мене невеликий офіс, секретар, і, зрештою, із цивільними легше працювати!
— Гаразд, Марі, я не буду наполягати. Проте прошу тебе, подумай... я хочу лише допомогти Райту. Можливо, він тебе послухає та візьметься за розум!
— У твого друга в біографії є пустий проміжок часу у вигляді семи років.
— На це є причина! — серйозним тоном сказав Кріс. — На жаль, навіть я не можу тобі все розповісти про себе!
Я кивнула.
— Розумію! Але ти не подумав, що, можливо, Дерек Райт не хоче ніякої допомоги? І твої старання даремні! Повір мені, я знаю, про що говорю, адже не один раз зустрічала військовослужбовців, які свідомо відмовляються від допомоги психологів.
— Я поговорю з ним. Якщо потрібно буде, сам привезу до тебе. Головне, щоб ти погодилася.
Кава вже охолола. І кусок в горлі не ліз! Я відставила чашку з кавою.
— Вибач, Марі, я неправильно розпочав нашу розмову. Я тебе довгий час не бачив, і коли нарешті ми зустрілися — я нав’язую тобі проблеми! — схрестивши пальці та опустивши голову, сказав.
Я всміхнулася та взяла Кріса за руку. Його долоні були теплими та такими рідними. Він поцілував долонь та усміхнувся у відповідь.
— Марі, я дав слово Ентоні, що буду піклуватися за його маленькою сестрою. Однак маленька вже виросла, і я навіть не помітив, як швидко!
— Крістофере, я також тебе люблю, як рідного! Твоя підтримка та допомога неоціненна, особливо після загибелі Ентоні. Я обіцяю, що подумаю.
Кріс стиснув мою руку й сказав:
— Марі, дякую!
— Доки рано дякувати! — хмикнула.
— Тоді краще скажи, як у тебе справи в особистому житті?
Я опустила очі та висмикнула руку.
— Немає особистого життя! — із сумом відповіла.
— Так тільки скажи, кому треба пику набити? Хто тебе наважився образити?
Від слів Кріса я засміялася.
— Я хоча і психолог, але мої емоції також бувають на грані! Я сама йому пику набила!
Кріс закотив очі.
— Чому раніше мені нічого не розповіла? Батьки знають?
Я надпила вже холодну каву та поглянула на чоловіка.