۞⅌℧

Я відмовився від казенної карети та попросив викликати мені прокатну безпілотну карету з голосовим керуванням. «Шторм» вибухнув, я залишився без транспорту, та й у такому стані літати міг лише на комфортному сидінні.

Брандерсон дочекався зі мною, поки карету подали, склав мої коробки в невеликий полотняний заплічний мішок, щоб мені потім було зручно все забрати з собою по прильоту в Нью-Орк Сіті. Капітан побажав мені добре долетіти та приклав кулак до серця в салюті.

– Ні, кеп, тільки не цього разу, – похитав я головою і кинув на сидіння свою тростину.

Підійшов до нього і підняв праву руку в гіпсі перед собою.

– Не після того, як Ви витягли мене майже з того світу, – він обережно накрив мою поламану руку своєю правою, я накрив його долоню лівою, і його ліва рука завершила жест військового братства.

Декілька секунд ми дивилися один одному в очі.

– Коли зможу знову майструвати та кодувати, я покличу Вас поговорити щодо того експерименту з чарівною паличкою, – пообіцяв я й хмикнув. – Якщо, звичайно, Ви не з’явитеся раніше заарештувати мене за якесь чергове правопорушення.

– Якщо пообіцяєте не стріляти по каретах, думаю, я не поспішатиму з візитом, – посміхнувся Брандерсон.

Звичайна прокатна карета, хоч і підвищеного комфорту, летіла з дозволеною правилами для безпілотних карет швидкістю, отже мені було забезпечено близько трьох з половиною годин у дорозі.

Я відкрив коробку з дідовою чарівною паличкою, оглянув пошкодження, із засмученим зітханням дбайливо замотав ущільнювач і сховав назад. Потім дістав свій новий термінал, увімкнув його та приступив до налаштування. Добре, що ми живемо у вік хмарних технологій, тож мені нескладно було під’єднатися до своєї захищеної домашньої хмари та синхронізувати свій обліковий запис з новим терміналом.

Так, штуковина виявилася напрочуд швидкою, яскравою та зручною. І пів години я грав із новою іграшкою, отримуючи справжнє задоволення від цього просунутого артефакту. Я звантажив у нього всі свої робочі заклинання, перевірив повідомлення, що накопичилися, і листи, кількість яких мене просто жахнула. Ах, так, ці записи повітряного бою. Мабуть, треба було запитати Маргарет, що там з офіційною позицією Ради в цьому питанні. Та що вже тепер…

Погортав новини, і серед нескінченних статей про затримання терористів, змову в міноборони та чистках в уряді, мені попалося кілька статей про загадкову битву в небі біля берегів Нью-Орк Сіті, вже майже забуті зведення Перегонів Чемпіонів, явно замовне інтерв’ю з сером Ленсом (його маркетинг вичавлював з перемоги все заради продажу їхніх картів), а також кілька нотаток про арешт іншого перегонника – Гектора Муервоса, брата Едеріко Муервоса, відомого наркобарона з Чаклунії, за яким давно полюють правоохоронці Мерканської Імперії.

Стаття мене здивувала, і я відкрив її, щоби прочитати всю. Оце так. Виявилося, після перегонів Гектор із друзями був у нічному клубі для дорослих, а по дорозі назад врізався в поліційний карт. Патрульні Вартові не постраждали, але їхній карт був сильно пошкоджений. Муервоса заарештували на місці. Він не чинив опору, але сканер показав наявність алкоголю в крові, і це було обтяжливою обставиною.

– Ти уявляєш? – запитав я Спіріт. – Муервоса схопили.

– Звичайно, – байдуже відповіла вона, – я ж переглядаю всі новини. Не встигла тобі розповісти.

– Ага, і чому тебе це не тішить? Він же тобі не подобався.

– Та ні, – з покерфейсом відповіла Спіріт, відвертаючись до вікна, – я рада.

Вона явно не хотіла обговорювати цю новину і напускала на своє симпатичне обличчя в ластовинні байдужий вираз.

– Спіріт? – я не відступав із розпитуваннями. – Гей! Скажи, що ти до цього непричетна.

– Ну… – вона зам’ялася, покусуючи губи та накручуючи на палець локон яскраво-рудого волосся.

– Так, постривай. Розповідай все й по черзі.

– Він же погрожував тобі, і я... розумієш, я просто не могла залишити йому хоч один шанс втілити загрози в життя. І я подумала, що якщо Муервоса заарештують, йому буде не до тебе.

– І як же це ти зробила? Ти зламала керувальний інтерфейс його карта?

– Ні, – засмучено похитала головою Спіріт, – я намагалася, але… не змогла, не встигла. Це не так легко, як доступ до «Шторму» за твоєю згодою. Здається, мені потрібно ще багато чого в тебе вчитися. Але я дочекалася відповідного моменту і зробила так, щоб він зачепив патрульний катер.

– Ось я й питаю, як ти це зробила?

– Ну… Я подумала, що ілюзії магії повітря в моєму розпорядженні є завжди. Так що в потрібний, точно розрахований момент я його засліпила, проєктуючи перед його очима хибну картинку. Він злякався, рвонув штурвал і врізався у патрульних.

– Ти ризикувала їх життями, – з осудом похитав я головою.

– Ні, – заперечила Спіріт, – зовсім ні. Я вивчила реакції Гектора, я розрахувала, куди він ухилятиметься від насланого мною мороку, і розрахунки виявилися вірними на 96,4%.

– Гаразд, добре, я зрозумів. Але ти розумієш, що тепер Варта має вагомі підстави допитати Муервоса із застосуванням Зірки Істини? І що вони не обмежаться допитами про аварію та зможуть витягнути з нього більше зізнань? Тож Гектор не полетить додому, а залишиться у мерканській в’язниці.