۞Ѡ۞

– Гноми Піднебесної! Не можна було відразу сказати мені все прямо? Навіщо треба було влаштовувати всю цю виставу? – обурився я.

– Мені важливо було розуміти твою мотивацію, – скривилася Голова. – Ти дуже передбачуваний.

– Вона мені не подобається, Садже, – пробурмотіла Спіріт.

– Над чим працював Рік?

– Е, ні, притримай своїх єдинорогів! Спочатку ти маєш дати присягу про нерозголошення. Тоді я введу тебе у курс справи.

Я неохоче простягнув руку долонею вгору, і невелика статуетка золотого грифона Імперії нахилилася й боляче дзьобнула мене в подушечку пальця. Виступила крапелька крові, і моторошний артефакт проковтнув її. Потім засяяв золотим світлом, яке супроводжували фанфари та дзвін янгольських дзвіночків, і знову нерухомо застиг на столі.

– Зла тварина, – промимрив я, потираючи укушений палець.

– Присягу прийнято. З цього моменту і до особливого розпорядження Магістр Саджар Ранддар є надзвичайним уповноваженим слідчим Ради Магів Мерканської Імперії та підзвітним особисто й виключно Голові Ради, – грифон ще раз блиснув золотом і подзвенів дзвіночками. – Все, формальності дотримано. Тепер до роботи.

– То над чим працював Рік?

– Зараз, – вона натиснула кнопку на столі, і нас оточила абсолютно непроникна сфера приватності діаметром десять футів. – Я вже говорила, що Рік Нортвуд всі ці роки був агентом під прикриттям. Його спортивна діяльність давала йому можливість пересуватися по всьому світі, не привертаючи до себе зайвої уваги. Точніше, він привертав увагу, сам розумієш. Але це давало йому чудову ширму для виконання завдань уряду.

– Якого роду завдань? – уточнив я.

– Різних. В основному він був кур’єром та зв’язковим. Був незамінним для передачі даних, посилок чи особливо секретних повідомлень, які можна передати лише особисто.

– Зрозуміло, – кивнув я.

– Цього разу… Нацбезпека випадково натрапила на дані про заплановані теракти. Одночасно у кількох великих містах Імперії. Ми не знаємо, у яких, не знаємо, як. Не знаємо, хто саме. Знаємо лише, що терористи планують серію потужних брудних магічних вибухів у наших містах на День Незалежності Мерканської Імперії. Тобто післязавтра, Саджаре.

Я присвиснув. Часу не лишалося. Як я мусив з усім цим розібратися за такий короткий час?

– Тиждень тому Нортвуд повідомив свого куратора в Центральному Управлінні Безпеки Імперії, що з ним зв’язався один з агентів дружньої держави та призначив зустріч під час нинішнього чемпіонату, щоб передати дані про заплановані теракти.

– Ми знаємо, хто контакт?

– Ні.

– Йому встигли передати дані?

– Ми не знаємо. Можливо, так, у день кваліфікаційного польоту. Але достеменно невідомо. Нортвуд загинув раніше, ніж встиг вийти на зв’язок.

– Прокляття! – пробурмотів я, намагаючись переосмислити все розслідування у світлі нової інформації.

Хотів нову зачіпку – отримай.

– Швидше за все, ті, хто вбив Ріка Нортвуда, хотіли або не допустити передачі даних, або не дати йому повідомити їх Нацбезпеці та запобігти терактам.

– Тобто, – підхопив я, – якщо я знайду тих, хто це зробив, то у вас буде можливість вчасно взяти організаторів і запобігти катастрофі, що насувається.

– Сподіваюся на це. Усі наші сили кинуті на цю операцію. Але поки що безрезультатно. Це як намагатися закинути сітку відразу на все море в пошуках конкретної невідомо якої риби.

– І чому ти вважаєш, що я досягну успіху там, де зараз не можуть впоратися всі спецслужби Імперії?

– Тому що в тебе є я? – тихо припустила Спіріт.

– Тому що ти добре знав Ріка…

– Не так добре, як думав, – промимрив я.

– Ти розумієш, як він міг би діяти, ти був з ним у бою та на перегоновій трасі, ти зможеш розібратися там, де незнайомі йому люди пропустять щось важливе. Крім того, ти ж рідкісний зануда.

Вона посміхнулася, щоб підкреслити, що остання репліка була жартом, але Спіріт це все одно не сподобалося:

– Ніякий він не зануда, ти, відьмо!

Добре, що у моєї напарниці вистачило терпіння не сказати цього вголос, але від сказаного мені у вухо я все одно скривився. Нехай Меган вважає, що від її слів.

– Ти вже ведеш цю справу, Садже, і тепер ти просто зможеш докопатися до всього, що поки що було тобі недоступним. Якщо хочеш, я виділю тобі в напарники когось із Нацбезпеки чи гвардійців Ордена.

– Ні, дякую, я сам. Але якщо знадобиться допомога, я дам знати.

– Упевнений, що тобі не потрібна охорона з огляду на ситуацію?

– Думаю, так. Тим більше я не хочу привертати зайвої уваги. Наодинці у мене більше шансів отримати потрібні відповіді.

– Гаразд, як скажеш, – вона ще раз окинула мене довгим оцінювальним поглядом і штовхнула в мій бік проєкцію з якимись даними. – Тут деякі деталі зі справи, мій прямий номер і контакти куратора Ріка в Управлінні Безпеки. Заступник директора Кейрі у твоєму розпорядженні, ти можеш ділитися з ним ходом розслідування, радитися, запитувати дані та допомогу. Але звітуєш ти напряму мені, це зрозуміло?