За межею реальності
Розділ 2 Тихий біль ночі
Одного разу вночі Катерині не спалося. Її мучили страшні сни. Вона вирішила встати і піти на кухню попити води. Кроки її тихо лунили в тиші, коли, зайшовши, вона побачила маму. Жінка стояла біля столу, обіймала фотографію, і по її щоках текли сльози. Вікно було відчинене, і вітер легенько хитав фіранки, ніби намагаючись заспокоїти її.
— Мам… — тихо промовила Катя.
Жінка здригнулася, немов не помітила, що не одна. Швидко витерши сльози, вона опустила погляд на чашку чаю, яка давно охолола.
— Ти чого не спиш? — її голос звучав тихо, але тремтів.
— Ти знову плакала?
Мама не відповіла відразу. Вона подивилася на фотографію, на якій батько був у військовій формі, з легкою посмішкою на губах.
— Він обіцяв повернутися, Катю… — її голос зірвався. — Обіцяв…
— Він сильний. Він повернеться… правда?
Катя почала тремтіти, але змусила себе втримати сльози. Відповісти не змогла, лише обійняла маму сильніше.
#3557 в Фентезі
#1115 в Молодіжна проза
#392 в Підліткова проза
Відредаговано: 26.03.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
