Глава 4

ВЛАДЛЕН.

Вержинський повернувся у свій лісовий  будинок, що був розташований, майже на границі Київської області. Він купив його п’ять років тому, аби відпочивати на лоні природи та набиратися сил. Присівши у своєму кабінеті у просто королівське робоче крісло. Розслаблено зі задоволенням видихнув. Увімкнув комп’ютер і таки піднявся. Потрібно було зняти нервову напругу, день видався просто повна лажа. З самого рання на розкопках травмувало одного з працівників. За словами свідків, техніки безпеки ніхто не порушував, та як це трапилося пояснити ніхто не міг. 
Чоловік налив собі в келих вистояного п’ятизіркового коньяку. Все йшло в шкереберть, ще й Меліса закотила істерику. Дворецький сказав, що жінка зібрала усі свої речі та поїхала.  
Владлен зітхнув. Цього слід було очікувати, адже вони з Мелісою уже живуть п’ять років, вона заміж хотіла, а він все не міг визначитися. Розривався між найбільшою в Україні IT компанією, яка побила всі рейтинги, і зараз лідирувала, й приносила чималі прибутки, та археологією. Друге було для душі, він марив цим, після того, як одного разу поїхав з одним провідним археологом в експедицію. Звичайно йому до цього чоловіка, ой як далеко. Для Владлена це радше хобі. Але зараз він захопився не на жарт. Риючись в старих документах, які зберігалися з покоління в покоління. Він виявив, що Касіян Вержинські його далекий предок. Тому й вирішив організувати ці розкопки, адже в деяких документах йшлося. Що в підвалах замку знаходилася велика бібліотека, яка налічувала чимало цінних книг з золотими обкладинками. Вже місяць вони копають, лише знаходячи мотлох та не дуже цінні речі.  
Хоча ні, — в одній із розритих ям таки знайшли дещо.  Портал у минуле. Це звучало дивно, але це так. Що з цим робити Владлен не знав, але розумів ця яма несе велику небезпеку для оточення. Саме на цьому місці минулого року знайшли двох неживих близнюків.  
У тому місці постійно ламалася техніка. Коли останнього з робочих днів у цій ямі вийшла з ладу вся техніка, Владлен вирішив сам оглянути ту зловіщу яму. Обходячи її випадково рукою торкнувся каменюки, що випирала зі землі. Навіть не встиг збагнути як це трапилося, опинився в іншому вимірі. Його здивувало, що яма залишилася одна, а вся техніка зникла. Ледь вибрався з ями. Чоловік відчув не добре, адже щось було не так. 
Він майже тиждень провів у минулому. Не міг повірити у це. Про схоже лише читав у книжках, та бачив у кіно, та що таке може бути насправді не вірив. До того фатального дня. Там у минулому навіть бачив самого Касіяна Вержинські. Ледь повернувся зі XVIIl століття в сьогодення, ледь знайшов той клятий портал. Повернувшись в реальність наказав обгородити те місце, та поставити знак, який попереджатиме, про небезпеку. Що робити з тією ямою не вирішив. Хоча не покидала думка залити те місце бетоном і звести тут храм. 
Чоловік зробив черговий ковток міцного напою, здригнувшись, адже спогади про подорож у минуле, викликали мороз по тілу. Він там провів тиждень, а здалося наче пройшла ціла вічність. Вже були навіть думки, що він ніколи не знайде той портал і не повернеться в сучасний світ. 
Знову зробив ковток спиртного, та прогнав ці гнітючі спогади геть. Повернувшись думками до своєї співмешканки. Меліса — хороша, ерудована дівчина: розумна кмітлива, весела, власниця кількох, фітнес залів. Владлен зітхнув, але останніх два роки вони солідно почали віддалятися одне від одного. Вона постійно тиснула, що хоче заміж, що хоче сім’ю, а йому пора зав’язувати зі своїм хобі, а то поводиться мов хлопчисько, що не награвся в дитинстві в пісочку. Саме цей постійний тиск відштовхував чоловіка від цієї красуні. Він навпаки хотів, аби вона розділяла його вподобання, підтримувала його, а не постійно критикувала та змушувала покинути, це дурнувате заняття. Владлен після останнього грандіозного скандалу, почав віддалятися від своєї коханої, затаївши на неї глибоку образу. У день скандалу вони у двох були запрошені на вечірку, але після висловлювань Меліси, чоловік стрибнув в машину й пропав на цілу ніч. Від тоді й поселився холод у їхніх стосунках, який тільки зростав. 
Перед початком розкопок, Меліса знову закотила скандал. Просила, вмовляла, переконувала, кричала. 
— Ну коли ти вже награєшся? Може вже досить у тебе є серйозний бізнес. «Матриця» приносить тобі чималі статки, навіщо тобі це все? 
— Це моя мрія. — Відмахнувся тоді Владлен. 
— А, я? — Великими, красивими очиськами дивилася на нього Меліса. 
— А ти..? — Чоловік витримав паузу, а по ній сказав те, про, що мовчав ледь не два роки. — Якби ти кохала мене, то хоча б намагалася зрозуміти та підтримати. — Знову помовчавши додав. — Та я зрозумів, що любиш ти тільки себе, а чи кохаєш мене..? В цьому я дуже сумніваюся. Бо все, що робиш ти, пристойно, красиво, вишукано, а що захоплює мене — це дитячий садок.  
Пригубивши коньяк, чоловік важко зітхнув, усвідомлюючи. Меліса не його жінка, почувався ніяково, від того, що пішла, але, мабуть, так буде краще. Він не зміг би жити ціле життя з цими докорами. Чоловік зітхнув, знав мати не відчепиться, коли дізнається, що вони з Мелісою розійшлися. Добре, що вона в Польщі, а то б не припиняла спроб його посватати.

Думки мимоволі повернулися до красуні, яку вчора та сьогодні зустрів у лісі. Вчора він запідозрив, що вона не просто гуляє.

Навіть не усвідомлюючи цього посміхнувся. Він помітив її з далеку. Під’їхавши ближче зупинився. Вона спершись об широченний стовбур дуба стояла. Здавалося навіть не бачила, що він наближався до неї. Зупинившись в метрі просто спостерігав за нею. Вродливе личко, чорне, кучеряве волосся хаотично зав’язане хусткою на потилиці. Півмісяцем брови, красиві пухкі губи, акуратний носик, довгі вії, очей не бачив, адже вони були закритими. На лівому вушку мала плетеницю дрібних сережок, а в мочках великі масивні сережки. Така худюща і надто юна, одягнена в обтислі світло-сині джинси та білий топ. На неї можна дивитися нескінченно, але бажання заглянути в її очі, виявилося надто сильним. Легенько дмухнув їй в обличчя. Повільно повіки з довгими віями злетіли в гору. Владлен мов зачарований дивився в цей океан голубизни, тільки страх, у цій красі насторожував чоловіка. Коли слова злетіли з її вуст, здавалося чарівнішого голосу не чув, а коли ще й посміхнулася, відчув як серце скоротилося, забившись у грудях часто, часто. Її докір здавалося, ще досі дзвенів у вухах. — Такий дорослий, а вірите у казки. — Млосно зітхнув. Ще вчора ввечері, вона ніяк не йшла йому з голови, та й прокинувшись думав про неї. Мріяв зустріти ще раз. Коли ж на дорозі побачив її сьогодні. Шаленів від радості. Не міг повірити, що його мрія таки здійснилася. Та сьогодні розмова видалася надто напруженою. Вона на його запитання відповідала обманом, мабуть, боялася його, що теж було не конче приємно, та й зрештою вона потім таки сказала про це. Попередивши її в друге про небезпеку, роздратувався її недовірою й подався до машини. Та поїхати так просто не міг, не хотів, щоб з нею, чи її друзями сталося щось неприємне. Почав повертатися, вона чкурнула від нього в ліс. Ледве наздогнав. Серце стиснулося, коли побачив, що вона падає. Не хотів цього. Піднявши її притиснув на мить до себе, відчув як по тілу розлилося приємне тепло та спокій. Здавалося притиснув найріднішу душу до себе. При її протестах підхопив на руки, здивувався вона надто мало важила. Не подобалося, що вона вперто не хотіла сідати до нього в машину, тиснути не хотів, боявся ще більше налякати. Та й вона говорила про нареченого, що не дуже сподобалося Владлену, але не хотів, аби у неї були проблеми. Їхав повільно доки, вона не дійшла до потрібної їй дороги.