Розділ 20

Юна пошкодувала про своє рішення, як тільки сіла в машину. Поруч із нею розмістилася її мати. Незважаючи на те, що  Ігор Леонідович пообіцяв, що для Огнєвої так просто все не закінчитися, все ж таки відпустив її з дочкою.

І ось вони вдвох перебували в одному автомобілі. Атмосфера напруги, що давить, панувала в салоні.

— Ну ось, скоро ми будемо вдома. — Обережно взяла Юну за руку мати. Дівчина, не бажаючи зайвих дотиків, спробувала ввічливо вирвати руку, тільки Дарина Петрівна мала свої плани.

— Доню, я сподіваюся, ти колись пробачиш мені.

— Я не гніваюсь, мамо, я тебе не розумію. — Тихо відповіла дівчина. — Ти постійно твердила щось про свою молодість і про те, що ти хотіла мене захистити від своїх помилок. Але я все одно тебе н-е-р-о-з-у-м-і-ю.

— Я все своє життя ненавиділа Ігоря. Він насильно взяв мене заміж. Все моє життя з ним – це одне насильство. Ти теж є результатом насильства. І він це знає… — Жінка говорила з надривом, виплескуючи весь свій біль.

— Мамо ... — Прошепотіла Юна.

— Ні! Не треба, я це давно пережила і анітрохи не шкодую, що ти народилася, ти не подумай. Просто… Просто я не хочу тебе йому віддавати. Тільки не тебе.

На деякий час у машині повисла тиша. Жодна з жінок не наважувалася порушити її.

— Я прошу тебе, тримайся від них подалі. Матвій – його порода. Він ним виховувався, а значить нічим не кращий за нього самого.

Юна перебувала в розбраті з собою. З одного боку, слова матері справили сильне враження, а з іншого те, що вона побачила в Денжері, не співпадало з її словами. Адже Юна бачила з яким трепетом спілкувався її біологічний батько з матір'ю. Дівчина не хотіла нікого виправдовувати.

Але все ж.

Дарина сподівалася, що як тільки вони повернуться додому, все стане на свої місця. Вона вважала, що якщо Юна триматиметься від Денжера подалі, всі її біди припиняться.

Але, так чи інакше, вона не могла заперечувати, що після минулих подій, як би вона не намагалася, а в Денжері почала втрачати свою дочку.

***
"Тобі дати час все обміркувати, чи забрати самому?" Це повідомлення Юна отримала в понеділок вранці через три дні з того моменту, коли вона покинула межі Денжера.

Дівчина не наважувалася відповісти на нього. Вона боялась. Не Матвія – себе.

Весь ранок вона гіпнотизувала екран телефону, чекаючи чогось. Дівчина й сама не знала чого. До тями її привела знайома мелодія. Лілі намагалася з нею зв'язатися, щойно дізналася від Яна, що вона у Безпечній зоні. Зустрічатися з нею у Юни не було жодного бажання, але не відповісти було б не чемно.

— Привіт.

— Привіт. Навіть не знаю що сказати. — Почула на тому кінці сумний голос Юна.

— Нічого не кажи. А краще й не питай. — Благаюче протягнула.

— Окей. Не хочеш казати ти, то буду я! Я хотіла з тобою поділитися гарною новиною, і я могла б сказати тобі про це раніше, якби ти не знайшла собі на дупу пригоди і не поїхала в Денжер…

— Лілі ...

— Я виходжу заміж. — Юна хотіла договорити, але почуте її зупинило. Дівчина щиро раділа за подругу, про що чесно їй сказала.

— Нам треба якось зустрітися. – Запропонувала Юна.

— Так, треба встигнути до від'їзду.

— Ти переїжджаєш? Але куди? — Юна пересіла з одного стільця на другий. Вона не хотіла ходити по кімнаті, як робила щоразу, коли вони з Лілі починали розмовляти по телефону.

— Ян запропонував мені переїхати до Денжера.

— І ти так просто погодилася? - здивувалася Юна.

— А що мені лишалося робити? Я заміж виходжу за нього. — Дівчина була згодна з подругою. У той момент, коли вони вирішили стати сім'єю, рішення про переїзд було дуже спонтанним та необдуманим. Та зараз ситуація змінилась.

— Лілі, вибач, що питаю, але мені більше ні з ким порадитись. — Невпевнено розпочала Юна. Лілі її тільки підбадьорила, сказавши, що постарається.

— Я справді не знаю, що мені робити. З одного боку, я рада, що втекла звідти, а з іншого, хочу повернутися.

Лілі шумно видихнула.

— Ти закохалася? — Прямо запитала вона.

— Я й сама не знаю.

— Я гадаю, що відстань розставить все по своїх місцях. Побудь трохи в Безпечній і ти зрозумієш, чи потрібні тобі ці стосунки, чи ні.

Юна втомлено витягла, але все ж таки погодилася з думкою подруги. Того дня вони хоч і недовго поговорили, але головне було озвучено, а отже розмова була недаремною.