Розділ 13

Вперше за кілька місяців Юна справді виспалася. Дати точної відповіді, що послужило такому відчуттю, дівчина не зможе, але їй воно, безперечно, подобалося.

Вона провела рукою по теплому ліжку, очікуючи, що Матвія вже не буде, і яким ж було її здивування, коли вона помітила його. Чоловік ще спав, з чого вона зробила висновок, що зараз лише світанок.

Матвій уві сні виглядав спокійним, без звичних йому грізних зморшок. Він був тим самим Матвієм, тільки виглядав безтурботніше, ніби не на його плечах лежить відповідальність за батьківську справу, за його людей і його капітал.

Юна залюбувалася виглядом, що відкрився їй випадково, але вона запам'ятає його, щоб згадувати, що він теж звичайна людина. Нехай навіть коли спить.

— Якщо й далі продовжиш так на мене дивитись, пропалиш дірку. — Несподівано пролунав його голос. Юна мимоволі здригнулася, підтягуючи ковдру до себе міцніше.

—Ти не спав?

— Спав, звичайно. Тільки коли тебе так уважно розглядають, швидко прокинешся. Незатишно, знаєш.

— Вибач. — Абсолютно нещиро вимовила дівчина. Матвієві смішно від того, наскільки вона розгублена зараз. Але дівчину можна зрозуміти, вчора вона вперше переспала з чоловіком, з Матвієм. Але по-доброму пожартувати з неї так і хочеться.

— Поцілуєш, може й пробачу. — Матвій скорчив смішну пику в очікуванні поцілунку, розуміючи, що не отримає його. Юна на це тільки дзвінко засміялася.

— Ми, що в дитсадку, де таке штуки ще працюють?

— Що вдієш, у коханні як на війні — всі засоби хороші. Так само й у бажанні отримати поцілунок, сестричка. Господи, збулася моя розпусна фантазія. — Чоловік склав руки на грудях, і відкинувся на подушки, спрямувавши мрійливий погляд у стелю, згадуючи минулу ніч.

— Що за вульгарності каже твій рот? — Дівчині стало ніяково від сказаних слів.

— Що не так? Багато хто мріяв би опинитися на моєму місці. — Матвій побачив, як Юну перекосило від таких заяв і засміявся. Він дивувався її безпосередності. Йому подобалося її дражнити. Йому подобалося, як вона реагує на ці випади. А Юна червоніла від кожного його слова молячись, щоб він припинив глузувати з нещасної.

— Яка зараз година? — Матвій обернувся в пошуках свого годинника, тільки не знайшов його на належному місці.

— Рань несусвітня, лише шоста ранку. — Юна позіхнула.

— Мені треба збиратися, в мене вранці справи. Ти ще можеш повалятися. Якщо захочеш кудись з'їздити, кажи Яну — він відвезе.

— Мені також треба йти, твій батько планує провести ДНК-експертизу. — Матвій був здивований, він не знав цього. — Стривай, ти сказав Ян? Він твій водій?

— Коли ви вирішили питання з експертизою? — Чоловік проігнорував питання Юни.

—Вчора. Це він привіз мене до тебе. Щось не так? — Насторожено поцікавилась.

— Ні, все так. — Матвієві слова розходилися з його виглядом зараз. Чому він так розлютився? Його батько і так планував зробити експертизу, то чому він так реагує?

— Я ж бачу.

—  Уважна. — Іронічно промовив Матвій. — Мені доведеться міняти свої плани.

— Але навіщо? Ти сам щойно сказав, що мене зможе Ян відвезти.
— Ти тут ні до чого. Мені потрібна твоя мати.

— Ти знову, так? Знову граєш у свої ігри? Що тобі тепер потрібно від неї? — Юна підвелася з ліжка, дивлячись на Матвія з яскраво вираженим докором в очах.

— Це не мої ігри тепер, люба. Це ігри твоєї матері. Ти ж говорила з нею вчора, правда? — Матвій дочекався невпевненого кивка дівчини і продовжив. — Вона вже тобі  розповіла про свій чудовий план?
Юна мовчала, так само не розуміючи, про що говорить Матвій. Про який план її матері йдеться?

— Про що ти? — Вона наблизилася до чоловіка, інстинктивно бажаючи бути в безпеці, шукаючи її в ньому, навіть незважаючи на те, що зараз він холодний до неї.

— О, то ти нічого не знаєш. — Розслабився. — Виходить, буде ще й цікаво. Цікаво послухати, що вона тобі розповість.

— Ти мені не можеш розповісти?

— Ні, це не моя історія, Юно. Збирайся. — Він вийшов із кімнати, залишаючи позаду розгублену дівчину.

Вона знову відчуває, як безвихідь заповнює її. Вони знову грають у війни, тільки тепер все інакше. Знову ці недомовленості, вона ніби пішак у чужій брудній грі. Тільки, Юна не хоче бути цим самим пішаком. Як це припинити? От би хто їй підказав.

Вона знову почувається наче на дні, з якого вона не в змозі вирватися. Матвій має свої мотиви, невідомі їй, щоб здійснити повернення доньки своєму прийомному батькові. Мати має свої мотиви залишатися тут. І лише Ігор Леонідович поки що був із нею щирий. Він відкрито казав дівчині, що сподівається на те, що вона дійсно його дочка. Тільки він поки що був би радий подібному результату, і не через свої плани чи очікування.

Ні.

Він був радий, що у нього є його рідна людина на цій землі, хай навіть він і не знав її стільки років. Головне, мав доньку від коханої жінки. Жінки, що ненавиділа його.
Юна потерла обличчя намагаючись прийти до тями. Так, не так вона уявляла ранок після першого сексу. У її фантазіях вона не розмірковувала про підступи близьких їй людей. Тільки ось життя — це не фантазії романтичної дівчини.