Розділ 11

— Несподівано побачити тебе тут.

— Мені треба було десь переночувати. — Юна знала, що її перебування у квартирі Матвія здивує його.  — Я подумала про те, що якщо вже я в цьому місті нікого крім тебе не знаю, та й в мене є ключі, то залишитися тут буде непоганою ідеєю, ти ж не виженеш мене в ніч надвір.

— Розумно. — Хмикнув. — Тільки в місті є готелі.

— Ти всерйоз думаєш про те, що я піду в готель після того, як ти мені тут у перший день описав, як саме я можу стати жертвою твоїх співвітчизників? Ну ні.

— То ти ж тепер дочка самого Ворлова, хто ж тобі посміє нашкодити? — Не  утриматись від жарту Матвій.

— То хто ж про це знає?

— І то правда. А ти у нас виявляється дівчисько з мізками. — Матвій сів біля Юни, закидаючи їй на плечі руку. — Як пройшла розмова з матір'ю?

— Щиро кажучи, я й сама не знаю. Вона якась дивна. Постійно каже загадками. Я її не розумію.

— Вона ще щось розповіла? — Матвій трохи напружився, згадав свою нещодавню розмову з Глібом.

Декількома годинами раніше….

— Ти плануєш використати дівчину у своїх планах? Ти? Котрий весь до мозку кісток є правильний. Даремно витрачаєш мій час. — Матвій розвернувся, щоб піти, тільки Гліб зупинив його.

— Це не моя ідея, якщо тобі так цікаво. Дарина бажає того ж.

— Яка їй з цього користь? — Здивовано обернувся до нього чоловік.

— Ворлов буде мертвим. 

— Вона ризикне дочкою, щоб прибрати колишнього чоловіка? Я по-твоєму ідіот, щоб у це повірити? — Матвій дратувався з шаленою швидкістю, сам не знаючи від чого більше. Від того, що зараз спілкується із зрадником, або від того, що в це лайно втягують Юну.

— Вона готова співпрацювати і з тобою. Ніхто не постраждає, ви всі будете лише у виграші. — Вигукнув Гліб.

— Добре, вважай, ти мене зацікавив. Мені це треба обміркувати. Вам доведеться навести хороші аргументи, переконливі, щоб я з вами співпрацював. Якщо їх не буде, то цього разу з вами ніхто не гратиме в попередження. — Матвій не озираючись пішов, залишаючи позаду чоловіка, якого називав колись другом.

Зараз

— Матвій. — Він прийшов до тями тільки після того, як Юна його штовхнула, бо побачила, що він її не слухає. — Ти мене слухаєш?

— Ні. — Чесно зізнався. — Задумався. Так, що там із розмовою, вона сказала тобі щось нове?

— Ні. — Втомлено видихнула Юна. — Все говорила про те, що я маю її зрозуміти. І я розумію, тільки…

— Що тільки? — Матвій відштовхнувся від дивана, подивившись на Юну.

— Огидно все це! Я розумію, що десь є каверза. Тільки все ніяк не зрозумію де. Відчуття ніби всі мене водять за ніс, а я як дурноголова ведуся. — Матвій, здається, вперше побачив у Юні розумну дівчину. Наче тільки зрозумів, що вона теж жива.

Він різко нахилився до неї, не даючи змоги усвідомити ситуацію, і поцілував. Тільки Юна цього разу не чинила опору. Не кліпала очима, вона чітко усвідомлювала те, що відповідає на його поцілунок.

— Відмінний план, щоб відволікти мене. — У перервах промовила вона.

— Найкращий із усіх, які я знаю. — Усміхнувся Матвій.

Йому подобалося, що Юна відповідає, що не відштовхує його. Він і сам не розумів чому так зробив, саме зараз він відчайдушно потребував цього. Її відповіді.

Йому до скрипу зубів хотілося нею володіти.

Чоловік стиснув Юну міцніше у своїх обіймах. Однією рукою він тримав її обличчя, плавно опускаючи її на шию, посилаючи табун мурашок тілом дівчини, яку заводили такі невинні ласки. Вона, мліючи в його руках, все впевненіше почувалася поряд з ним.

— На ліжку буде зручніше. - Прошепотів Матвій.

— Ти так думаєш? — Грайливість у голосі юни тільки спонукала чоловіка діяти далі.

Він відірвався від поцілунку, підняв дівчину на руки і подався до своєї спальні.

— Я пам'ятаю, що це твій перший раз. І так вже й бути, я сьогодні запитаю чи ти усвідомлюєш те, що робиш і з ким? На ранок не буде істерики? — Беззлобно спитав Матвій.

— Не буде. — Тихо, ледь чутно відповіла Юна. Та так, щоб почути треба було б напружитися, але Матвій почув усе, що йому треба було.

Він блискавично наблизився до дівчини, зминаючи її губи в новому, не менш пристрасному поцілунку. Юна спалахнула немов сірник, їй були приємні дії Матвія.

Чоловік з кожним своїм рухом зменшував свій натиск, розуміючи, що цього разу все одно не буде так, як йому потрібно. Проте для дівчат їх перший раз дуже важливий, так як впливає на подальше сексуальне життя.

Юна наслідувала приклад Матвія і почала знімати з нього сорочку, так невміло. Матвій насолоджувався.

— Допоможеш мені? — Від ніжного запаху його гелю для душу на її шкірі у Матвія голова йшла обертом. — Розумниця.

Юна мов м'який пластилін, підкорялася його вказівкам. У той час як поцілунки Матвія були все нижчими, а бажання вищими. Він і не думав, що витрачатиме стільки часу на прелюдію, тільки цього разу з нею він хотів усе зробити правильно.