Час. Частина 5

Декілька секунд був у невагомості. Він подумав, що падає в якусь прірву, але, раптово, відчув тверду та дивну поверхню в себе під ногами. Світ навколо нього почав вимальовуватись і чоловік вражена озирався навколо. Нік ніколи не бачив речей, які його оточували і навіть не розумів, де опинився, тому відчував суміш здивування та страху. Несподівано, він почув гучний голосовий сигнал. Обернувшись, Нік побачив чоловіка, який швидко наближався до нього.
- Ти зовсім здурів?! Ідіот! Будеш мені виплачувати ремонт машини, придурок!- кричав чоловік.
   Нік перевів погляд на чорний та ідеально вимитий автомобіль та кілька секунд здивовано розглядав його.
- Стаюсть всякими панками, а потім під колеса машин стрибають!- продовжував чоловік.
   Незнайомець спробував схопити Ніка, але чоловік, швидким рухом, звільнився з рук чоловіка та сильно вдарив його об капот його авто.
- Я не знаю, хто ти, але тобі краще не ставати в мене на шляху,- холодно сказав Нік.- Де я?
- Що?- злякався незнайомець.
- Що це за світ, королівство?
- Ти зовсім хворий?!- спитав чоловік, але Нік сильніше вигнув його руку,- Добре, добре! Земля, Україна, Львів! Відпусти мене!!!
   Нік почув дивний звуковий сигнал позаду себе. Обернувшись, чоловік побачив білий автомобіль, з якого вийшли двоє чоловіків в темній формі.
- Поліція! Відпусти його,- говорив один з чоловіків.
   Нік відпустив чоловіка, тому той впав на асфальт. Нік потягнувся за стрілами, але поліцейські витягнули зброю, яка була дуже дивною для Ніка. Чоловік зупинився, розуміючи, що краще не ризикувати. Зрозумівши, що атакувати незнайомців в незнайомому світі - погана ідея, тому вирішив втікати. 
- Стояти!- крикнув поліцейський, але не вистрілив в Ніка.
   Нік не звертав на них уваги та біг вперед. Він біг швидко, перестрибуючи через невеликі загорожі та тротуари. Чере хвилину, Нік почув, вже знайомий для нього, звук пострілу, тому зупинився.
- Зараза,- тихо вилаявся чоловік.
- Руки вгору!- крикнув поліцейський.
   Нік повільно підняв руки вгору. Поки поліцейські повільно підходили до нього, чоловік обдумував план дій. Зараз він стояв на великій площі, коло фонтану, але навколо було занадто багато людей та дітей, тому треба бути дуже обережним. 
- Ось ми тебе і догнали,- сказав поліцейський, підійшовши до Ніка,- Ти підеш з нами.
   Як тільки чоловік взяв руку Ніка, той сильно вдарив противника ліктем іншої руки в обличчя. Другий поліцейський потягнувся по зброю, але Нік був швидшим, тому вдарив ногою по руці чоловіка. Поліцейський спробував вдарити Ніка, але чоловік схопив руку противника та зламав її. Один з перехожих спробував вдарити Ніка, але чоловік ухилився та, витягнувши меча, підніс до горла противника. 
- Тільки спробуй і попрощаєшся з життям,- холодно сказав Нік.
   Коли чоловік повільно відійшов, Нік оглянувся навколо та, побачивши занепокоєнні погляди людей, побіг далі. Через кілька хвилин, чоловік забіг в одну з багатьох будівель. Він забіг на перший поверх та перестрибнув через загорожу. Незважаючи на крики бабці, що сиділа коло входу, Нік піднявся на третій поверх. 
- Чорт, мене занесло не туди, куди треба,- тихо сказав Нік.- Які високі будинки будують в цьому світі! Жах. 
   Чоловік хотів бігти дальше, але зупинився, почувши крики.
"Я про це пожалію",- подумав він і пішов туди, звідки долинали звуки. 
   Чоловік забіг в одну з кімнат, двері якої були розкриті навстіж, де побачив молодого хлопця, який хотів вдарити дівчину. Нік швидко підійшов до хлопця та сильно вдарив в спину. Противник спробував вдарити Ніка з розвороту, але чоловік вчасно ухилився та вдарив хлопця в щелепу. Удар був дуже сильним, тому Нік скористався моментом і, схопивши голову хлопця, два рази сильно вдарив об стіл. Обернувшись, чоловік побачив дівчину, яка злякано дивилась на нього.
- Все добре,- сказав Нік, намагаючись заспокоїти дівчину. Чоловік відчув рух за спиною, але не звернув на нього уваги.
- Забери від неї руки, доки я їх тобі не відрізала,- сказала молода дівчина позаду Ніка. Він одразу впізнав її голос.
- Не відріжеш, Кейт. Я вже показав, що можу справитись з перевертнем.
   Нік обернувся до дівчини, яка тільки його впізнала. Він одразу побачив, що дівчина змінила з часу їхньої минулої зустрічі, хоча, здавалось, що пройшло лише півгодини. 
- Рада тебе бачити, Ніку,- усміхнулась Кейт, обнявши чоловіка,- Чесно кажучи, я сумувала. 
- Ми не бачились менше години.
- Три місяці, Нік. Ми не бачились три місяці.
- Виродок!- вилаявся Нік, зрозумівши про що говорить Кейт. 
   Двері все ще були відчинені, тому вони почули швидкі кроки, що відлунювали коридором. 
- Він має бути десь тут! Перевірити все!- говорив чоловік, даючи наказ п'ятьом іншим людям.
- Вони за тобою?- спитала Кейт. 
- Напевно, так. Зачини двері.
   Через дві хвилини, вони почули стукіт в двері.
- Відволічи його,- прошепотів Нік та сховався за стіною.
- Я можу вам чимось допомогти?- спитала Кейт, відчинивши двері. 
- Доброго дня...- зніяковів чоловік,- Так. Ми шукаємо небезпечного злочинця і люди сказали, що він забіг в цю будівлю... Ви його тут не бачили?
- Небезпечний злочинець?
- Так... Він ранив двох поліцейських.
- Як він виглядав?
- Дивний одяг, меч і стріли за спиною... Лук, здається, в руках.
- Ви мені описуєте якогось фаната Гри Престолів. Якщо це й справді небезпечний злочинець, то я надіюсь, що ви його знайдете і потурбуєтесь, щоб він не нашкодив людям, тим самим, захистивши мене та мою подругу. Ви ж знаєте, як важко двом слабким дівчатам в цьому жорстокому світі. Єдина надія на поліцію,- говорила Кейт ніжним голоском, але Нік чув, що вона починає перегравати.
- Я вас зрозумів. Обов'язково знайдемо його і зробимо все можливе, щоб вам нічого не загрожувало.- мовив поліцейський та пішов далі.
- Я надіюсь, що ти нікого не вбив,- сказала Кейт, коли зачинила двері. 
- Ні, поки що.
- Отож, чому ти тут?- спитала дівчина, коли обняла свою подругу.
- Довга історія. Після того, як ми відправили тебе додому, Маркус вирішив здійснити свій давній план та, отримавши посох і куаліс, вбив свою подругу. Він хотів знищити суспільство, почавши громадянську війну, але я, виключно в власних інтересах, рятуючи своє життя, встиг вчепитись в нього, тому опинився тут,- сказав Нік, а через кілька секунд додав,- Знаєш, якщо подумати, то ця історія не така вже й довга. Як я зрозумів, я перемстився не лише між світами, а й часі. Ти сказала, що пройшло три місяці з того часу, як ти повернулась.
- Так.
- Що ти робила всі ці три місяці?
- В сховищі мій брат сказав, що я не остання, тому я вирішила, що варто шукати й інших для того, щоб разом боротись проти Ордену мисливців. Дуже важко шукати перевертнів, коли їхній кодекс каже, щоб ми не викривали себе за жодної ціни, а якщо розкриємо - не залишати свідків. На жаль, я не змогла нікого знайти, але я знову побачила свого хлопця. 
- Мені тебе привітати?
- А я й досі не забула твого жахливого почуття гумору.
   Нік посміхнувся, але перевів погляд на подругу Кейт.
- Не хвилюйся. Вона знає про мене... І так, я розповіла їй про свою подорож між світами, тому ти не найдивовжніше, що вона бачила.
   В кімнату раптово ввірвався молодий хлопець. Нік встав з місця та потягнувся, щоб витягнути меч, але Кейт жестом зупинила його і кинулась в обійми хлопця.Їй завжди подобалось бути поряд з коханим, бо вона відчувала його підтримку, його тепло, вона відчувала себе більш захищеною. І Нік це бачив.
- Я не хочу втручатись не в свої справи, але...- сказав Андрій, коли побачив ноги ще непритомного хлопця, якого переміг Нік.
- Не переживай. Він ще живий... напевно. Від двох ударів ще ніхто не помирав.- мовив Нік.
- Я бачив поліцію, тому хвилювався,- говорив Андрій до Кейт, але не зводив очей з Ніка. Він намагався здаватись сміливим та сильним, але в нього це не дуже виходило.
- Я надіюсь, що йому можна довіряти.- сказав Нік.
- Можна. 
- Ти той самий чоловік, який допоміг їй в іншому світі. Не думав, що можна так просто прийти в гості. Як там?
- Повітря чистіше,- відповів Нік,- В вас тут зручно, але не ідеально, в чому я вже переконався.
- Він з можливого Середньовіччя,- мовила Кейт.
- У вас діє інквізиція? В вас спалюють людей на вогнищах?
- Ми ж не варвари,- здивовано сказав Нік,- Ми вже давно від цього відмовились. У вас таке ще практикують?
- Ні,- одночасно відповіла Андрій та Кейт.
- Мені потрібно дістатись до Маркуса та повернутись додому. У вас є якісь ідеї?
- Є один чоловік, який міг би тобі допомогти,- сказала дівчина,- Принаймні, мені він допоміг.
- Ні,- заперечив Андрій,- Ти ж не будеш до нього звертатись?
- Чому ні? Він добрий і, якщо має час, завжди готовий допомогти.
- Не можна зловживати його допомогою.
- Це особлива справа, тому він може допомогти.
- Про кого ви, чорт забирай, говорите?- спитав Нік.
- Побачиш.