Розділ 7: Слово, що вбиває Частина 2: Обірвана нитка (POV Лілі)

Моє серце все ще калатало від гніву, коли я йшла до озера. Я бачила, що вони роблять. Це було не просто хуліганство, це було жорстоке, холоднокровне цькування. Я не могла дозволити Джеймсу Поттеру — цьому самозакоханому дурневі — так знущатися з Северуса.
​— Залиш його в спокої! — кричала я Джеймсу. — Чим він тобі заважає? Тим, що він існує?
​Я відчувала себе героїнею, захисницею. Я думала, що Сев побачить, що я на його боці, попри всі наші сварки через його сумнівних друзів.
​А потім він вимовив це.
​Бруднокровка.
​Це слово вдарило мене в самі груди, вибиваючи повітря. Це не була просто образа. Це була стіна, яку він звів між нами. Це було визнання того, що всі ті розмови слизеринців у підземеллях тепер стали його думками.
​Я дивилася на нього — брудного, приниженого, злого — і раптом побачила не свого друга дитинства, а ворога. Людину, яка ненавидить моє походження більше, ніж цінує нашу дружбу.
​— Бруднокровка? — перепитала я, і мій голос звучав чужо навіть для мене самої.
​Вся моя жалість до нього миттєво випарувалася, залишивши лише холодну, порожню лють. Він хотів бути одним із них? Тих, хто вважає мене нижчою за людей? Що ж, він отримав те, чого хотів.
​Я не плакала. Принаймні, не тоді. Я розвернулася і пішла геть, відчуваючи на собі погляди сотень студентів. Кожен крок по траві віддаляв мене від Павучого завулку, від таємних зустрічей під вербою, від хлопчика, який колись навчив мене магії.
​Того вечора у вітальні Грифіндору Джеймс Поттер підійшов до мене, щоб перепросити. Він виглядав щиро збентеженим. І хоча я все ще його терпіти не могла, я вперше не відштовхнула його руку. Бо Северус Снейп щойно зробив свій вибір. І в цьому виборі для мене більше не було місця.