VІІ

Наступні 3 дні після хованок у лісі все йшло звичайним порядком: ті самі тренування, ті самі вправи, жодних новинок. Під вечір третього дня почалися несподіванки: командуванням полку було прийнято рішення про задіяння їхнього підрозділу до виконання бойових розпоряджень (скорочено – БР) в районі Каховського водосховища, що відділяло наші позиції від тимчасово окупованого Енергодару та ЗАЕС. Спеціально для виконання цієї задачі в терміновому порядку було організовано два спостережні пункти (СП) на ділянці Кушугум – Малокатеринівка. На кожен з пунктів виділялося по 5 осіб, двоє – на посту, двоє – вільна зміна, п’ятий – командир групи. Зміна особового складу на СП відбувалася кожні три доби, після цього – два дні вихідних.         Оголосили списки тих, хто має заступати наступного дня: Денис опинився в групі Тренера на СП-1. У складі їхньої групи також був боєць із позивним Тесак – парубок трохи вище середнього зросту, худорлявої статури, проте наділений внутрішньою силою, яку в нім аж ніяк не можна було запідозрити на перший погляд. У цьому Ден мав змогу пересвідчитися на власному досвіді, коли Вега давав їм вправи на боротьбу, та вони з Тесаком опинялися в парі, й боролися цілком на рівних. Він, як і Ден, поділяв націоналістичні погляди, до того ж мав красномовне татуювання на руці: «Бути воїном – жити вічно». Типовий каратель-бандерівець, який ніби зійшов прямісінько з екрану російської пропаганди – коротше кажучи, хлопчина хоч куди. Решта двоє зі складу групи – брати-близнюки з неймовірно творчими позивними Фес-1 і Фес-2, утвореними від їхнього щиро українського прізвища. Трохи нижчі від Дениса, мали доволі міцну статуру, хоча роки, що минули від розквіту їхньої молодості, залишили свій слід. Але найголовніше, чим ці двоє вирізнялися з-поміж інших, і над чим не мав влади ані час, ані обставини, було їхнє незгасаюче почуття гумору – настільки сильне, що жоден жарт, який тільки міг бути втіленим у життя, не залишався поза їхньою увагою. Ден сам любив пожартувати, Тесак від нього не відставав, та й Тренер не лишався осторонь – загалом, компанія зібралася що треба, не знудишся.

Наступного ранку о 7:20 всі були в зборі. Отримавши зброю та БК і завантаживши все необхідне до автівки Тренера (залишалося тільки дивуватись, як така сила-силенна речей могла влізти до такого скромного за розмірами багажника), група вишикувалася на інструктаж. Проводив його Осавул, головний старшина роти, низенький, але дуже міцний і широкоплечий чолов’яга з пишними вусами та козацьким оселедцем на голові. В повсякденному житті він викладав спас і основи рукопашного бою, знався на історії, та й узагалі всім своїм виглядом нагадував про славетне минуле запорізького козацтва, наче зійшов із якоїсь мальовничої картини або історичного твору про події тієї епохи. В ньому дивовижним чином поєднувалися просторічна мужицька різкість, подекуди навіть грубість з одного боку, та турбота про ближніх – з іншого. Ба навіть більше – якщо вдивитися в його яскраві блакитні очі, можна було побачити сяючий вогонь добра, натхнення та жаги до життя, що його не згасили жодні випробування, яких, як підказувала інтуїція, на його шляху було достатньо.

— Ви вирушаєте на бойове завдання, – мовив Осавул, — від вас до Енергодару – з десяток кілометрів. Нагадувати про те, що там повно рашиської нечисті, гадаю, не треба? Ваша задача полягатиме у спостереженні за береговою лінією Каховського водосховища. Як тільки побачите будь-що підозріле – відразу доповідь. Усю необхідну інформацію дізнаєтеся в попередньої зміни. І ще дещо, – він понизив голос й, обвівши всіх присутніх поглядом, зупинився на Дені, — навіть якщо побачите, як до берега наближається ворожий десант, прямого зіткнення уникати. У випадку небезпеки – одразу після доповіді негайно розпочати евакуацію. Жодної самодіяльності! Погеройствувати ще встигнете, та ніколи не забувайте, що будь-який героїзм завжди ходить пліч-о-пліч із безумством. Все зрозуміло?

— Так є!

— Тоді ще раз перевірити, та по машинах. Вільно, розхід!

Дісталися до позицій вони доволі швидко – десь протягом півгодини. Власне, позицією це можна було назвати виключно умовно: звичайнісінька заміська ділянка в дачному кооперативі неподалік від Кушугума, звичайний будиночок, не менш звичайний південно-східний український чорнозем і буяюча травнева зелень навкруги. Єдиним, що впадало у вічі, була наявність мішків із піском біля входу, та маскувальної сітки, натягнутої поверх металевого каркасу, де до того вже вився дикий виноград. Все подвір’я перед будинком займало близько 10 метрів завдовжки та 5 – завширшки. Якщо пройти трохи далі, відкривався розкішний вид на околиці – вода Каховського водосховища займала весь безкраїй простір аж до небокраю. Саме туди мала бути спрямована вся їхня спостережливість і увага протягом найближчих трьох днів, і саме звідти могли розпочати раптовий наступ або розвідувальну операцію окупанти.

Проте милуватися краєвидами було не на часі – хутко перенісши речі з машини до будинку, група зібралася для інструктажу від попередньої зміни. Позивний їхнього СП був Атос, СП-2 – Віконт, штабу – Дрезден (саме туди мало бути передано всі здобуті розвіддані). Човен був закодований як «чайка», повітряна ціль – «мітла», й так далі. Детальний список завжди знаходився на посту біля радіостанції, там же було наведено приклади повідомлень, які мали бути подані до штабу. На перший погляд – нічого складного, проте все це не завадило б вивчити напам’ять, щоби навіть у критичній ситуації відпрацювати чітко та без зволікань, адже від цього залежали їхні життя. Перевіривши наостанок зв’язок із СП-2, попередня зміна здала пост і вирушила додому. Для їхньої ж групи все тільки починалося.

Як з’ясувалося, в домі був відкритий доступ до горища, з якого краще продивлялися позиції біля води. Чергувати вирішили попарно по 3 години вдень і по 6 – уночі. Один займав позицію на горищі, другий – на вході, почергово змінюючись, на ніч горішня позиція знімалася через низьку видимість: тепловізорів вони не мали, тож доводилося покладатися тільки на власні вуха й інтуїцію. Ден опинився в парі з Фесом-1 (як з’ясувалося трохи згодом, почесний перший номер той дістав за правом старшого, на декілька хвилин випередивши брата), і, залишивши напарникові вартувати землю, сам вирушив на один поверх вище до небес.