Глава 3. Непрямі докази.

-Кінематограф? Після стількох років? — запитав Денис у дверному отворі, коли ми виходили від Софії Едуардівни. Буденно, майже недбало. Так, ніби ми не бачилися кілька років, а просто вчора закінчили розмову й сьогодні продовжили її.

-Завжди, — гмикнула я, знизавши плечима.

За спиною почулося тихе усміхнене хмикання. Я вдала, що не помітила.

-Гаразд, — він наздогнав мене й опинився попереду, змусивши трохи сповільнити крок. — Треба знайти час і обговорити твою наукову роботу. Можемо зараз або пізніше пройтися по деталях, щоб я зрозумів, на що мені звернути увагу й чим зможу допомогти. Бо і курс твій, і тема для мене нові.

-Хочеш сказати, ти як досвідчений науковець, викладач і колишній працівник правоохоронних органів ніколи не помічав невідповідностей у фільмах чи серіалах?

-Помічав. Але насамперед це говорило мені про те, що продюсери пошкодували грошей на нормального консультанта, а не про те, що комусь варто захищати дисертацію на цю тему, — відповів Денис. У голосі не було відвертої насмішки, радше легкий скепсис. Такий, який я добре пам'ятала.

-Дивлячись під яким кутом, — відказала я. — Щодо часу: поки що немає чим тебе навантажувати. Мені вистачить і двадцятихвилинної перерви. Навіть на каву після цього час залишиться.

-Я хочу побачити повністю, з чим ти працюєш.

-Гаразд, запиши мій номер, я тобі повідомлю.

Він на мить затримав на мені погляд.

-Я його маю. До зустрічі.

Сказав це так упевнено, наче йшлося про щось цілком очевидне. А тоді розвернувся й пішов, залишивши мене посеред коридору з відповіддю, на яку я чомусь не знайшла жодної.

І що це до біса було?

Він розчинився так швидко, скориставшись моїм збентеженням, що я навіть не встигла нічого відповісти. Так, Аню, ситуація цілком логічна. Ти була старостою, писала йому з організаційних питань. Звичайно, десь зберігся чат, а разом із ним і номер. Не вигадуй.

І щодо кінематографа… Ні для кого в університеті не було новиною, що ти марила сценою та камерою і зовсім не мала бажання бути юристом. Що, власне, свого часу чудово демонструвала відвідуваністю занять і бажанням учитися. Точніше, їхньою відсутністю.

Цікавить лише одне: чому, зустрівши за стільки років безліч груп і студентів, він досі пам'ятає саме це? І тебе?

Гаразд. І це теж легко пояснити. Ти була яскравою особистістю, а твій катарсис, який свого часу привів тебе від відпрацювань до старости, так узагалі наробив галасу. Тим паче інші викладачі теж помітили твою появу й разючу зміну. А вони, між іншим, пройшли через безліч студентів і після тебе. То чому тебе дивує, що саме Денис тебе пам'ятає?

Заспокойся. І не шукай у всьому прихованого сенсу, як колись.

Не встигла я остаточно оговтатися від власних думок, як із кабінету визирнула Софія Едуардівна.

-О, Аню, як чудово, що ти ще тут. Я знову по тебе. Заходь, — з ентузіазмом покликала вона.

-Так, уважно слухаю, — відповіла я, сідаючи навпроти.

— Справа в тому, що до початку навчального року залишається два тижні, а організаційні питання потрібно вирішувати вже зараз. Окрім основної навчальної програми, університет має кілька додаткових освітніх напрямів, які студенти можуть обрати за власним бажанням. Один із них — програма підготовки з медіації та альтернативного врегулювання спорів.

— Так, зрозуміла.

— І ось супроводом студентів та комунікацією з керівниками цих напрямів займаємося саме ми. Там немає нічого надто складного. Студенти обирають програму, проходять додаткове навчання паралельно з основною спеціальністю, а ми фактично виступаємо для них контактними особами від факультету. Допомагаємо з організаційними питаннями, передаємо інформацію, стежимо за відвідуванням і, якщо виникають якісь проблеми, координуємо їх вирішення.

— Тобто щось на кшталт додаткового кураторства?

— Саме так. Методисти факультету вже опитали студентів і зібрали списки охочих. Є як першокурсники, так і студенти старших курсів. Загалом сформувалося п'ять груп за різними напрямами, тому тепер ми розподіляємо їх між викладачами та лаборантами кафедри.

— Тобто я відповідатиму за організаційні питання?

— Саме так. Тобі потрібно буде підтримувати зв'язок зі студентами, передавати їм інформацію, координувати розклад і за потреби контактувати з керівником програми. Саме навчанням займатимуться профільні фахівці.

— Специфіку зрозуміла. Що за група?

— Тобі дістанеться група студентів, які обрали медіацію. Там, здається, хлопці й дівчата з другого та третього курсів. Я ще передам тобі список, щоб ти могла з ними зв'язатися й повідомити про організаційні збори. А щодо самого навчання не хвилюйся: заняття проводитиме керівник програми та запрошені фахівці. Від тебе потрібна саме координація з боку факультету.

— Окей?!

— Бачу твоє легке нерозуміння, але головне — не хвилюйся!— Керівник програми вже чекає на тебе. Йому потрібно передати ось ці документи й списки. Там дві копії: для нього і для тебе. Центр знаходиться за рогом від університету, прямо й ліворуч. На будівлі побачиш вивіску — Навчально-практичний центр професійної підготовки. Там працюють кілька додаткових освітніх напрямів, тож не переплутай кабінети.