Глава 10

Зала засідань адміністрації була наповнена напруженою атмосферою. За столом зібралися провідні інженери, науковці, командири й радники. Герой, як завжди, зайняв місце на чолі. На стіні висвітлювалася голограма, на якій були зображені дані про портал і можливі шляхи його дослідження.

Куля, що парила над столом, розпочала зібрання:

— Портал є головною загрозою для стабільності нашого світу. Його існування несе постійний ризик появи нових демонів. Ми не можемо більше ігнорувати цю проблему. Я пропоную розробити план для глибокого вивчення порталу.

Один із науковців підняв руку:

— Ми повинні забезпечити нашу дослідницьку команду всім необхідним. Мобільна лабораторія — це обов’язкова умова. Але як її доставити до місця? І як ми гарантуємо її безпеку?

— Для цього я й зібрала вас тут, — втрутилася куля. — Ми маємо кілька мобільних фортець, які зараз зайняті видобутком ресурсів. Найкращим рішенням буде переобладнати одну з них на дослідницький комплекс.

— Але ж це уповільнить видобуток матеріалів! — заперечив один із інженерів. — Чи не варто побудувати нову лабораторію з нуля?

Герой жестом зупинив обговорення.

— Побудувати нову лабораторію — це надто довго. Ми не знаємо, скільки часу залишилося до наступного вторгнення демонів. Нам потрібне рішення, яке ми можемо реалізувати негайно.

Інженери й командири погодилися. Один із них сказав:

— Якщо ми використаємо одну з мобільних фортець, нам знадобиться кілька тижнів на її переобладнання. Вона вже має необхідну інфраструктуру: автономну енергосистему, мобільність і захисні системи.

Куля додала:

— Ми також можемо встановити додаткові оборонні модулі, щоб гарантувати безпеку лабораторії.

Після кількох хвилин обговорення всі дійшли згоди. Герой підвів підсумок:

— Тоді вирішено. Ми переобладнаємо одну з мобільних фортець. Інженери розроблять необхідні модифікації, а командири підготують охоронний загін. Часу мало, але ми зробимо все, що від нас залежить.

Зібрання завершилося, і всі розійшлися по своїх завданнях. Герой залишився на самоті, дивлячись на голограму порталу, що все ще світилася на стіні.

— Настав час дізнатися правду, — прошепотів він, стискаючи кулаки.

Герой стояв на верхній платформі адміністрації, звідки відкривався широкий вид на мобільну фортецю, яка зараз була оточена десятками інженерів, механіків і солдатів. На її поверхні велися безперервні роботи: встановлювали нове обладнання, прокладали комунікації, тестували системи безпеки. Навіть здалеку він міг розрізнити іскри від зварювання і чути гул генераторів.

— Система енергозабезпечення фортеці витримує нове обладнання? — запитав герой подумки через імплант.

Голос кулі відповів негайно:

— Поки що так, але є ризики. Дослідницьке обладнання споживає значно більше енергії, ніж звичайне. Я доручила команді інженерів модернізувати генератори, але це займе ще кілька днів.

Герой стежив, як великий робот-підйомник обережно встановлював масивну установку на місце.

— А як щодо оборони? — уточнив він. — Фортеця стане мішенню для демонів, як тільки ми її відправимо до порталу.

Куля на мить замовкла, а потім заговорила більш серйозним тоном:

— Усі оборонні системи модернізовані. Встановлені додаткові плазмові турелі, а також мобільний енергетичний щит. Я передбачила найгірші сценарії, тому команда також працює над автономною системою евакуації.

Герой уважно спостерігав за тим, як техніки підключали нові кабелі до центрального вузла фортеці.

— Ти впевнена, що фортеця витримає?

— Витримає, якщо командування буде грамотним, — відповіла куля з нотками впевненості. — Ти ж і є для цього.

Герой тихо зітхнув, опустивши погляд. Його очі зупинилися на групі солдатів, які перевіряли мобільні штурмові платформи біля основи фортеці.

— Куля, — подумки звернувся він, — ти впевнена, що ми робимо правильно?

— Якщо ти запитуєш про доцільність, то вивчення порталу — це наш єдиний шанс припинити вторгнення демонів раз і назавжди. Іншого шляху немає, — її голос став трохи м'якшим. — Якщо ти запитуєш про моральність, то відповідь залежить від тебе.

Герой нічого не відповів, лише продовжив стежити за роботою. Через кілька хвилин він повернувся до своїх думок, слухаючи безперервний потік доповідей кулі. Вона контролювала кожен аспект процесу, а йому залишалося тільки чекати.

— Ти коли-небудь відпочиваєш? — запитав герой з легким сарказмом.

— Я запрограмована для багатозадачності, — відповіла куля. — Можу виконувати одночасно до п'ятдесяти завдань. Ти ж, на жаль, людина. Тобі потрібен сон.

— Після того, як ми закінчимо з фортецею, — відказав герой, відвертаючись від платформи й прямуючи до адміністрації.

— Якщо ти так наполягаєш, — пролунала відповідь кулі, і герой відчув ледь помітний смішок у її тоні.

Герой сидів у своєму кабінеті в адміністрації, вдивляючись у голографічний дисплей з детальним планом модернізації мобільної фортеці. Усе йшло за графіком, і здавалося, що нічого не може зірвати його плани. Тишу порушив знайомий звук, коли куля підлетіла до нього, проектуючи перед собою черговий звіт.

— У нас проблеми, — промовила вона без вступу, з чітким і серйозним тоном.

Герой повернувся до неї, нахмуривши брови:
— Які ще проблеми? Модернізація йде за планом?

— Не стосується фортеці, — відповіла куля. — Група місцевих мешканців, здебільшого похилого віку, організувала протест на головній площі столиці. Вони вимагають негайного звільнення короля.

Герой глибоко вдихнув, його обличчя застигло в суміші втоми і роздратування.
— І чому вони вирішили зробити це саме зараз?

— Більшість із них — ті, хто жив за старих часів, коли монархія вважалася єдиною владою, здатною захистити їх. Вони не довіряють новій системі, незважаючи на її успіхи, і ностальгують за минулим.

Куля коротко замислилась, а потім продовжила:
— Їх очолює група аристократів, які раніше були наближені до короля. Зараз вони поширюють чутки, що ваше правління тимчасове, і що король — єдиний законний лідер.