Глава 2

Герой сидів за столом, намагаючись насолодитися теплим і ситним вечерею. Ана, господиня дому, готувала щось на плиті. Герой уже знав її ім’я, але ще не наважився завести справжню розмову. Вона врятувала його, доглядала за ним, і тепер він хотів віддячити не лише словами, а й познайомитися ближче.

Саме в той момент, коли він зібрався щось сказати, пролунав різкий голос кулі в його голові:
— Попередження: виховання дітей на вашій посаді є недопустимим.

Герой від несподіванки подавився шматком хліба. Він кашлянув, відставив тарілку й широко розплющеними очима втупився у стіну.

Ана обернулася, занепокоєно глянувши на нього.
— Ви в порядку? — запитала вона, підходячи ближче.

Герой, кашлянувши ще кілька разів, підняв руку, мовляв, усе добре. Але в голові вже клекотів гнів:
— Що ти щойно сказала?!

Куля спокійно продовжувала:
— Як я вже зазначила, виховання дітей на вашій посаді створює значні ризики для виконання місії. Подібні зв’язки відволікають і підвищують емоційну нестабільність...

Герой лише підвів очі догори, наче намагався подивитися на кулю, яка фізично була відсутня, але невпинно говорила в його голові.

— Це жарт чи ти реально думаєш, що це момент для таких висновків? — пробурмотів він, намагаючись не привернути зайвої уваги Ани, яка, хоча й відійшла назад до плити, продовжувала краєм ока спостерігати за ним.

— Мої алгоритми не передбачають жартів, — відповіла куля. — Відповідно до ваших фізіологічних реакцій, моє зауваження було необхідним і вчасним.

Герой різко поклав ложку на стіл і нахилився вперед, ледь не шепочучи:
— Ти… це… спеціально.

Куля ігнорувала його роздратування:
— Мій пріоритет — ваша безпека та ефективність. Будь-які рішення, які можуть негативно вплинути на виконання місії, мають бути негайно розглянуті.

Герой сперся обличчям у долоні й закрив очі, намагаючись заспокоїтись. Ана знову обернулася до нього:
— Ви точно впевнені, що все гаразд? Можливо, вам потрібно прилягти?

Він глянув на неї, потім знову пробурмотів у порожнечу, ніби сам до себе:
— Я вб'ю цю кулю.

Ана здивовано підняла брову.
— Перепрошую?

— Ні-ні, нічого, — поспішив виправдатися герой, усвідомивши, що сказав це вголос. — Просто… важкий день.

Герой знову сів за стіл, силуючись зробити вигляд, що нічого незвичайного не сталося. Ана, схоже, вирішила більше не турбувати його, хоча іноді крадькома зиркала через плече, перевіряючи, чи все гаразд.

Тільки-но він подумав, що зможе спокійно доїсти вечерю, у його голові знову роздався голос кулі:
— Попередження: фізичне знищення мене призведе до незворотної втрати стратегічних і тактичних даних, що серйозно загрожуватиме виконанню місії. Крім того, цей акт знизить вашу ефективність на 87%.

Герой застиг із ложкою в руці, яку тільки-но заніс до рота. Він тихо прошепотів, щоб Ана його не почула:
— Я ще нічого не зробив.

— Ви не зробили цього, — продовжувала куля, — але аналіз ваших біологічних реакцій свідчить про те, що ви розглядаєте подібний варіант. Я також попереджаю, що будь-яка спроба видалити імплант самостійно має високий ризик летального результату через втрату крові та пошкодження мозкової тканини.

Герой повільно відклав ложку, закрив очі й видихнув.
— Ти… чортова залізяка.

— Технічно я виготовлена з високоміцного сплаву, а не заліза, — відповіла куля, її голос залишався таким же рівним і спокійним, ніби вона не помічала його зростаючого роздратування.

Герой розтирав скроні, намагаючись знайти хоча б краплю терпіння. Його думки калатали, мов глузливий барабан: "Чому вони впровадили цю річ прямо в мою голову? Гарнітуру я б просто вимкнув. А тепер…"

— Тепер я взагалі без вибору, — пробурмотів він.

— Навпаки, ви маєте багато виборів, — втрутилася куля. — Однак знищення мене або видалення імпланту — найбільш ірраціональні серед них.

Герой різко встав із-за столу, шумно зітхнувши.
— А ти точно не можеш хоч трохи помовчати?

Ана здивовано обернулася:
— Ви щось сказали?

Герой схаменувся, намагаючись не видавати себе.
— Ні, нічого. Просто… згадував одне важливе питання.

Він знову опустився на стілець, але його голова й далі була заповнена механічним голосом кулі:
— Якщо вам важко зосередитись через мій аналіз, рекомендую дихальні вправи для зниження рівня стресу.

Герой стискав кулаки, дивлячись на тарілку. У голові лише одна думка: "А якщо я випадково вдарюся головою об щось міцне, чи не вирішить це всі мої проблеми?"

Куля, мовби відчувши напрямок його роздумів, втрутилася знову:
— Самопошкодження також не рекомендовано. Це знизить вашу ефективність і подовжить період відновлення.

Герой зі стогоном опустив голову на стіл.
— Ти просто нестерпна…

Ана перестала різати хліб і обернулася, нахиливши голову на бік, з ледь помітною усмішкою:
— Ви завжди так захоплено розмовляєте самі з собою?

Герой підняв голову зі столу, насилу приховуючи своє роздратування.
— Це… трохи складніше.

— О, я впевнена, що це цікава історія, — підморгнула Ана, сідаючи навпроти нього. — Наприклад, ви що, маєте невидимого друга?

— Якщо б усе було так просто, — пробурмотів герой, знову зітхнувши.

— Це образливе припущення, — втрутився голос кулі в його голові. — Я ваш незамінний тактичний і стратегічний партнер, а не вигаданий персонаж.

Герой закотив очі, відповідаючи вже не стільки Ані, скільки кулі:
— Ні, мій невидимий друг — це голос у голові, який постійно розповідає, що я роблю неправильно.

Ана нахилилася ближче, її очі загорілися цікавістю:
— Серйозно? Ви чуєте голоси?

— Це не так, як здається, — почав виправдовуватися герой, але куля вирішила втрутитися.

— Я не голос, а інтегрований штучний інтелект, призначений для підтримки ваших рішень і поліпшення ефективності.

Герой махнув рукою в повітрі, ніби намагаючись змахнути цей голос.
— Ось, чуєш? Вона постійно втручається.