Розділ 1

Велика зала поступово почала наповнюватися учнями, які щойно зійшли з "Гоґвортс - експрес"  та дісталися до школи на самостійних каретах.

Столи пусті, та це й не дивно, адже першокурсники, яких чекає старий капелюх, щоб розподілити їх на факультети, ще стоять за дверима.

Дамблдор починає свою, завчасно продуману промову, яку він проголошує кожного року, коли школа наповнюється дітьми.

– Вітаю вас з початком нового навчального року! Сьогодні стіни нашої школи зустрічають нових учнів, які з нетерпінням чекають на розподіл. Тож, давайте привітаємо їх!

На чолі з професором Макґонеґел, юні чарівники крокували до столу професорів. Їхні налякані та здивовані погляди блукали по приміщенню, ні на мить не затримуючись на чомусь довше ніж на секунду.

– Зараз, я буду викликати по одному учню за списком, для того щоб чарівний капелюх визначив ваш факультет,– пояснила професор – Почнемо! Амелія Боунс...

Дівчинка з білявим волоссям, невпевнено сіла на стілець. В свою чергу професор одягнула на неї капелюх.

– Ммм... ти дуже розумна, спокійний характер...ммм...Рейвенклов! – закінчив свої роздуми.

Зал наповнився оплесками та привітними вигуками, доки Амелія Боунс крокувала до столу свого факультету.

Так, по черзі кожен новий учень був розподілений на один з чотирьох факультетів.

– Що ж, вітаємо нових учнів, які вже зайняли свої місця за столами своїх факультетів! – почав Дамблдор, – Та зараз, хочу представити вам нових професорів, які будуть ділитися з вами свої досвідом та знаннями. Професор травології та новий декан Гафелпафу – міс Олівія Міллер!

Всі присутні привітали нового професора та декана оплесками. Вона ж в свою чергу піднялася та кивнула головою в знак подяки. Строга дівчина, що одягнена у все чорне. Її каштанове волосся, зібране у високий хвіс, спадало на її плече. Витончені риси блідого обличчя, що контрастують з темними як ніч очима, додавали її образу ще більшої строгості та непохитності.

– Аластор Муді – захист від темних сил!

Чоловік з довгим волоссям до плечей, механічним оком, яке бачило все і всіх, дерев'яним протезом замість ноги та палицею, на яку він спирався під час ходьби,кивнув головою в знак вітання.

– Нехай почнеться застілля! – директор розвів руки, і на п'ятьох столах з'явилися різноманітні заснування.

Вечеря закінчилася близько дев'ятої вечора. учні розійшлися до своїх кімнат, а професори попрямували до учительської.

– Що ж завтра перший навчальний день, – почав Дамблдор. – Бажаю всім успіхів! Професор Мілер, містер Філч покаже вам ваш кабінет та оранжереї.

– Дякую, директоре, – промовила Міллер.

– Тоді, всі можуть бути вільні, – завершив зібрання директор та попрямував до виходу, а за ним і решта професорів.

Професор Мілер та професор Муді покинули кімнату останіми.

– Радий познайомитися, колего! – привернув увагу Аластор, коли Філч разом з Олівією вже зібралися рушити до її кабінету.
–Зачекайте, будь ласка, я зараз прийду, – наглядач невдоволено погодився зачекати її, доки вона повернулася та підійшла ближче до професора Муді. 
– Я знаю, що ви працювали аврором до Гоґвортсу.
– Так, а ви значить теж?
– Так, я доволі відомий в міністерстві, – зазнаючись говорив він.
– Що ж, приємно познайомитись, – з посмішкою мовила Олівія.
– До зустрічі.

Усмішка професора зникла, як тільки вона відвернулася від Аластора Муді. Їхнє знайомство її дуже насторожило.

– Можемо йти, містер Філч.

Філч провів її до кабінету та швидко зник з горизонту, як тільки виконав свій обов'язок.

Кабінет був просторий, великі вікна з широкими підвіконнями. Камін та диван навпроти нього з двома кріслами. Стіна навпроти вікон заставлена шафами з книгами, а в кутку біля вікна стояв письмовий стіл. Протилежна каміну стіна привернула увагу професора дверима, які напевно вели до її кімнати.

В кімнаті вже чекали речі міс Мілер. Меблів не багато, лише ліжко, шафа та великий комод. Гайбільше їй сподобалися вікна такі як і в кабінеті великі з широкими підвіконнями, їх в кімнаті було два. Дівчина вже уявила, як горщики з різноманітни рослинами заполонять кожне підвіконня.

                                        ***
Ранок для Олівії почався з виконання обовязків декана. Їй потрібно було після сніданку роздати кожному учні, що навчається на її факультеті, розклад уроків.

– Ось, будь ласка, візьміть розклад занять,– проголошувала професор, дерегуючи чарівною паличкою. – З кожним з вас я познайомлюся на уроках травології. Якщо виникнуть питання, ви знаєте, демій кабінет.

                                     ***

Перший урок у професора Мілер був з грифіндорцями – четвертий курс.

– Доброго ранку! Як ви всі знаєте мене звати Олівія Міллер. Я буду викладати травологію у цій школі.

Учні стояли перед нею і не вимовили навіть одного слова.

–Травологія... Це мистецтво, що відкриває перед вами ворота до безмежних можливостей магічної природи. Тут, у цій аудиторії, ви навчитеся розпізнавати рослини, які можуть як зцілити, так і завдати шкоди. Ви осягнете таємниці трав, що ростуть на далеких схилах гір і в глибинах зачарованих лісів,– вона виголошувала промову крокуючи між столів, за якими стояли учні. – Запам'ятайте: у світі магії знання трав можуть бути як рятівним кругом, так і смертельною зброєю. І лише від вас залежить, як ви скористаєтесь цими знаннями.

Учні все ще мовчки спостерігали за професором Міллер.

– А зараз дістаньте свої підручники,– повернувшись на своє місце попросила Олівія.– Прочитайте перший абзац першого розділу. Ми почнемо з теорії.

                                       ***

Ось пройшов перший робочий день міс Міллер. Все було спокійно, на уроках вона контролювала ситуацію, учні її не полюбляють, вона строга та вимоглива, адже, якщо ти робиш справу роби її ідеально. Хоч з середини вона була приваблива, привітна та спокійна, коли їй щось не подобалось вона ставала повінню, що повільно затоплює та руйнує самооцінку того, кому не пощастило і він потрапив під гарячу руку міс Міллер.