Розділ 12.2

Логан

Королівські ботанічні сади.

Логан прямував до ботанічного саду, на те місце, яке вказано у повідомленні. Він не знав, що його чекає. Хлопцю було все одно, що станеться в цьому саду. Логан дуже непокоївся за Гейлі. Це все, про що він міг зараз думати. Логан пройшов по стежці до входу у сад.

- Пан, Логан Портер? - пролунав жіночий голос з боку де не було освітлення, дівчина сиділа на лаві - Присядьте будь-ласка поруч.

Логан підійшов до лавки і сів поряд із дівчиною, яка зверталася до нього. Незнайомка виглядала самовпевнено. Біла блузка не застібнута на верхню застібку, чорні тісні штани і чорні туфлі на каблуках. Вона сиділа закинувши праву ногу на ліву, дивилась в обличчя Логану.

- Хто ви? - Запитав Логан - Що ви від мене хочете?

- Я хочу зробити вам пропозицію – сказала дівчина спокійним голосом – Ви повинні вислухати мене уважно і добре все обміркувати.

- Ну, спробуйте мене зацікавити - сказав Логан - Не впевнений, що Я залишуся тут надовго.

Дівчина взяла Логана за руку і почала говорити, дивлячись йому у вічі.

- Я знаю вашу історію, Логане - почала дівчина – Знаю, як ви кохали свою дружину, знаю про те, що ваша дочка Меггі зараз на вихованні вашої сестри Джинні. У вас є можливість змінити все. Ми можемо допомогти вам, якщо ви допоможете нам.

- Мені не подобається ця розмова - відповів Логан і спробував висмикнути руку.

- Послухайте - продовжувала дівчина - Ви повернетесь до того моменту, коли ви ще були одружені, ваша дружина жива, а ваша донька живе щасливим життям зі своїми батьками. Ви не будете в розшуку, ви самі вирішуєте, як вам жити. Хіба ви цього не хочете?

- І що ви хочете натомість? - Запитав Логан - Я повинен вкрасти спис?

- Так, всього лиш це - відповіла дівчина - Ви віддасте нам спис і ваше життя зміниться на краще. Ви житимете зі своєю родиною, як ви й хотіли.

Логан сидів на лавці і думав про цю розмову, йому дуже хотілося повернути все, як було, жити спокійним сімейним життям зі своєю родиною. Повернути доньці її батьків.

- Що буде, якщо Я відмовлюся? - спитав Логан - Ви ж не дасте нам спокою.

- Вас ми не зачепимо - відповіла дівчина - Ми знайдемо іншого, хто забажає цього і запропонуємо угоду йому. Ви маєте час до опівночі на роздуми. Якщо ви погоджуєтесь, зателефонуйте за цим номером.

Дівчина встала з лави, дала Логану візитівку з номером телефону, та пішла у глиб саду. Хлопець залишився сидіти на лавці. Він узяв візитівку, розірвав її на маленькі частини і викинув у сміттєвий бак, який був поряд з лавкою. Логан узяв телефон та почав дзвонити Гейлі, дівчина не відповідала. Він дзвонив їй знов і знов, але Гейлі не відповідала. Логан підвівся з лавки і попрямував на вихід із саду.

... Софія була дуже рада, що Логан відмовився від угоди, вона з самого початку знала, що він не міг її зрадити, хоч було дуже шкода, що Логан не може повернути свою родину. Пролунав телефонний дзвінок.

- Привіт, Логане - відповіла Софія.

- Я маю з тобою зустрітися — пролунав голос Логана - Гейлі не бере слухавки, Карл також.

- Ми чекаємо на тебе біля Вестмінстерського мосту - сказала Софія - Чорний Кадиллак...

Карл

Парк Уормхолт

Карл приїхав у вказане місце вчасно. Він був насторожений. До останнього моменту хлопець думав, що це пастка і в будь-який момент його можуть вбити або схопити. Робота у ФБР давала про себе знати і виробила у ньому параною. Про всяк випадок Карл узяв із собою маленький пістолет, який сховав у рукаві.

- Карл Роуз, Я так розумію - покликав його чоловік, який стояв біля воріт у парк - Я на вас чекав.

- Ви не помилились - грубим голосом відповів Карл. - Я уважно слухаю.

- Пане Роуз, Я хочу запропонувати вам угоду - сказав чоловік - Йдеться про спис, який ви намагаєтеся зібрати зі своїми друзями.

- Я одразу відмовлюся - різко відповів Карл - Мене не цікавить жодна угода, від вас.

- Пане Роуз - чоловік напружився, він розумів, що має справу з людиною, з гарною фізичною підготовкою, до того ж, напевно, зі зброєю - Послухайте мене уважно. Якщо ви допоможете нам повернути спис, вас більше не мучитимуть спогади про вашу смерть. Я знаю, що це зводить вас з розуму. Ви зможете жити спокійним життям, без мандрівок у часі, без зміни документів. Подумайте про вашу кар’єру. Ми можемо вам допомогти з пошуком батька.

Карл завагався. Думка про батьків не давала йому спокою. Незнайомець помітив вагання в його очах.

- Якщо Я відмовлюся? - Запитав Карл - Ви мене вб’єте прямо тут?

- Можете мені повірити - сказав чоловік - Ми знайдемо іншу людину, яка нам допоможе, а що на рахунок вас, ви в розшуку, вам недовго залишилося бігати по світу...

- Погрожувати не треба - Карл дістав пістолет - Ви тут один? Де решта?

Чоловік був спокійний, було відчуття, що йому все одно вистрілить Карл чи ні.

- Можете пристрелити мене, пане Роуз - спокійно відповів чоловік - Я повернуся за вами після...

Пролунав тихий постріл, Карл вистрілив зі свого пістолета з глушником, підтюпцем підбіг та схопив тіло, відтяг у кущі і спокійно пішов у бік виходу з парку. Ніби нічого і не відбувалось. Він зробив це настільки холоднокровно, що Софія злякалася, спостерігаючи за ним з монітору ноутбука.

- Він... він убив його - прошепотіла Софія - Він зробив це з такою легкістю...

- Але він відмовився – сказав Браян – Залишається Гейлі...

- Ні, вона не могла так вчинити з нами - відповіла Софія - Вона не могла так вчинити з Логаном, вона любить його.

- Можливо, її змусили - сказав Браян - Можливо вона цього і не хоче... подивимось.

- Ні, Браяне - крикнула Софія — Це неможливо, нащо це їй.

Гейлі

Парк Голанд

Гейлі боялася йти на зустріч, вона не хотіла знати навіщо її покликали, їй хотілося швидше з цим покінчити. Дівчина відключила звук на телефоні, і пішла до парку. Парк на подив був темний, деякі ліхтарі не працювали, людей зовсім не було. На одинокій лавці під кленом з червоним листям сидів хлопець у піджаку.