Розділ 9.2

Англія, Лондон. 2022 рік

Коли літак приземлився в Лондоні і друзі покинули аеропорт Лондон сіті, Софії здалось, що за ними хтось стежить, але вона нікому не розповіла. Коли вони зайшли за ріг, Софія ще раз помітила людину, яка весь час ішла за ними і тепер кудись зникла. Дівчина підійшла до Карла і непомітно заговорила.

- Карле, за нами стежать - сказала Софія - Я помітила людину, яка йде за нами від самого аеропорту.

- Чому ти одразу не сказала? За нами можуть стежити ФБР і твої друзі з мафії.

Друзі зайшли у закусочну Ля Рояль, яка була неподалік від аеропорту, щоб простежити за переслідувачем. Вони сіли за столик біля вікна і спостерігали за вулицею. Логан помітив, як навпроти закусочної зупинилася машина з повністю затонованими вікнами. Авто постояло декілька хвилин, завелось. Логан вибіг з закусочної, та побіг у бік машини. Водій занервував і здав уперед. Логан стрибнув і повалився на капот автомобіля. Машина різко поїхала і хлопця змахнуло з капота. Друзі вибігли із закусочної, побігли до Логана.

- Навіщо ти так ризикуєш? - Крикнула на нього Гейлі - Тобі жити набридло?

Логан піднявся і обтрусився.

- Вибач, Я повинен був дізнатися хто це - відповів Логан - Я не думав, що він на мене наїде.

- Логане, у нас немає можливості повернути тебе, якщо тебе вб'ють - продовжувала кричати Гейлі - Ти взагалі думаєш про наслідки? Тобі начхати на мене, на доньку?

Гейлі розмахувала руками і кричала.

- Та годі, заспокойся - розгублено казав Логан - Все обійшлося, наступного разу Я буду думати наперед.

Логан підійшов до Гейлі та узяв її за талію.

- Слухайте, давайте перекусимо, живіт прямо крутить.

Гейлі і Карл знову зайшли до кав’ярні, Софія також хотіла але Логан схопив її за руку.

- Гейлі, візьми будь ласка мені якийсь бургер і велику картоплю з колою – попросила Софія.

Двері кав’ярні зачинились. Логан та Софія зайшли останніми.

- Мені здається, Я знаю хто був у машині - сумно сказав Логан.

Обличчя хлопця здавалось здивованим і розчарованим.

- Це Браян...

- Ти впевнений? - Розгубилася Софія - Тобі не здалося? Вікна були затоновані і тебе добряче так відкинуло.

- Софіє! - Крикнув Логан - Це був Браян, Я впевнений на всі сто.

Дівчина узяла Логана за руку, наблизила до себе. Гейлі сиділа за столиком обличчям до них і дивилась на Софію, на її руку, на те, як вона його тримала. Очі дівчини наповнились злістю.

- Але, навіщо... - Софія була спантеличена - Що він тут робить. Чому він намагався тебе збити?

- Не думаю що він це хотів - відповів Логан - Він професійний водій, якби він хотів, Я б зараз тут не стояв...

Софія і Логан приєднались до решти за столиком. Карл з підозрою подивився на Логана. За столом з’явилась напруга. Гейлі злісно дивилась на Софію та Логана. Дівчина мовчки встала і пішла за своїм замовленням.

- Ти нічого не хочеш розповісти? - грубим голосом запитав Карл - Тебе збиває машина і ти сидиш шепочешся з подругою, одразу після цього. Ти бачив, хто це був?

- Я не встиг його роздивитися — Логан збрехав – Знаю, що це був чоловік.

- Ти в цьому впевнений? - Карл не довіряв Логану — Може у вас є від мене секрети? Хіба Я не заслуговую на вашу довіру після усього?

- Що трапилося? - підійшла Гейлі і поставила тарілку біля Логана - Що за наїзди, Карле? Це Я повинна переживати, що мій хлопець має секрети від мене. Логане, можна тебе на хвилинку?

Логан взяв Гейлі за руку і вони пішли до іншого столика, на якому стояли недоїдки на брудній таці. Гейлі зиркнула на Логана. Сіла навпроти.

- Гейлі, Я маю тобі дещо сказати - сказав Логан спокійним голосом і узяв дівчину за руки.

- Це пов'язано із Софією? - Раптом запитала Гейлі - Чому після того, як тебе мало не вбили, ти пішов говорити з нею?

- Заспокойся, люба - усміхнувся Логан - Софія моя подруга. Немає приводу для занепокоєння?

Гейлі розгубилася, вона не знала, як реагувати на це. Вона розуміла, що їх з Софією дуже багато пов'язує, і що вона сама новенька в їхній компанії. Гейлі вирішила промовчати.

- Послухай мене. Те, що Я тобі скажу зараз, Карл не повинен дізнатися - Логан нахилився до обличчя Гейлі і шепотів їй на вухо - У машині був Брайан, рідний брат Тома. Я не знаю навіщо він це зробив, але я не довіряю Карлові. Він дуже дивно з'явився, у найбільш вдалий момент, коли Софія і Я були вразливі і повіримо у будь-що.

Дівчина нахилилась ближче до Логана.

- Ти хочеш сказати, що Карл можливо нас обманює? – здивовано запитала Гейлі – Навіщо це йому? Він урятував вас, привіз до Парижа, допоміг знайти мою маму.

- Я не казав цього. Я просто не можу зараз йому довіритись - продовжував Логан - Просто не можу. Не знаю чому.

Логан з Гейлі підсіли за столик до друзів, які за обидві щоки запихали у себе картоплю фрі. Гейлі та Софія допивали свої молочні коктейлі. Карл піднявся і пішов у бік туалету узявши з собою сміття від їжі.

- Чому ти йому не сказав? - Софія нахилилася до Логана.

- Потім поясню - пошепки відповів Логан - Нам потрібен останній кристал.

Друзі дочекались Карла, встали з-за столу і вийшли з кав'ярні. Вони зловили таксі, Логан сказав адресу і вони попрямували у бік Тауерського мосту, де росло те саме дерево. Діставшись місця, вони вийшли з авто подякувавши таксисту і побачили величезний дуб посеред парку, біля підніжжя дерева стояла стара дерев'яна лавка. Дерево здавалось більшим. З того часу воно стало ширшим і вищим.

- Це має бути тут - сказала Софія, сідаючи на лаву - Давайте відпочинемо, це дуже важка подорож, як думаєте?

- Я за – голосно сказала Гейлі і сіла поряд – Хлопці, ви не купите нам кави? Дуже хочеться пити.

Логан і Карл попрямували у бік маленького фургончика, що стояв біля виходу з парку. У фургоні продавали каву та солодку випічку. Вони замовили два фраппе і два чізкейки для дівчат. Поки вони чекали своєї черги, Софія та Гейлі розмовляли на лавці біля великого дерева.