Розділ 6.2

2 години тому

Франція. Париж. 2022 рік

- Тепер тобі треба пройти приблизно 10 метрів уперед і ліворуч за кілька кроків буде могила з чорного каменю - розповіла Софія - від неї тобі потрібно пройти праворуч кілька метрів.

- Софіє, шшш не чую — було чути занепокоєний голос Гейлі - У тебе шшшш.

– Від могили з чорного каменю – пояснювала Софія – Праворуч кілька метрів.

- Я не шшш, що шшш... ося?

У телефоні почулися гудки, розмова обірвалася.

- Карле, що трапилося? – стурбовано запитала Софія – Дзвінок обірвався, Я не можу їй зателефонувати.

Карл нервово взяв телефон і почав оглядати його. Він спробував зателефонувати до Гейлі, але нічого не вийшло.

- Вони мене знайшли - сказав Карл.

- Хто? Хто тебе знайшов? - Злякано запитала Софія - Що відбувається?

- ФБР - коротко відповів Карл - Вони зрозуміли, що Я втік, вони вже мене шукають, напевно вже всі зрозуміли, що це Я вас викрав з лікарні.

- Бляха - крикнув Логан - Вони зможуть вийти на Гейлі?

- Не думаю, вони шукають мене - відповів Карл - Я забрав цю бісову статуетку, яку ти вкрав.

Пролунав дзвінок в іншому кінці кімнати. То був телефон Рубі.

- Ма шері, це ти - відповіла Рубі - Слава богу, у тебе все добре?

- Мама́, все окей — почувся голос Гейлі - Я знайшла підказку, нам т'геба летіти до Риму. Дай будь ласка телефон Логану, мені т’геба з ним погово'гити.

Рубі невдоволено передала телефон Логану, той з усмішкою взяв слухавку.

- Гейлі, ти в порядку? - Запитав Логан - Ти де?

- Все доб'ге. Логане, Я знайшла ще одну підказку — у Гейлі був веселий голос - Я надіслала фото записки на телефон мами.

- Ти розумничка, ми дуже раді - зрадів Логан - Повертайся додому.

- Нон, Логане - різко відповіла Хейлі - Вам пот'гібно летіти до Риму. Дізнайтеся у мама́, де вона востаннє бачила тата в Римі. Нам т'геба туди.

- Почекай, ти зараз де? - нервово спитав Логан.

- Я в ае'гопо’гті, бе'гу квиток до Риму. Я чекатиму на вас біля Колізею, хочу п'гогулятися Римом, поки вас чекаю.

Логан здивовано глянув на Рубі і махнув головою в різні боки.

- Добре, Гейлі - відповів Логан - Ми їдемо в аеропорт, будь на зв'язку, ми купимо новий телефон, будемо дзвонити з іншого номеру.

- Буду вас чекати, цілую - весело сказала Хейлі - До зустрічі.

Гейлі поклала слухавку. Чомусь Логан виглядав щасливим, він до кінця не розібрався із своїми почуттями. Хлопець зрадів, що Гейлі попросила саме його до телефону і останнє, що вона сказала. Це було дуже приємно для нього. Логан відкрив повідомлення у Whats up, яке надіслала Гейлі і дав прочитати підказку Рубі. Друзі знали, що треба вирушити до Риму, туди де Кроулі залишив Рубі у минулому. Жінка описала місцевість, і друзі вирушили до аеропорту на Пежо Гейлі. Карл заздалегідь замовив квитки до Риму, сьогодні о третій годині ночі літак вилітає.

Рубі підійшла до Логана, взявши його за руку та повела його в іншу кімнату.

- Логане, Я хвилююсь за Гейлі. Будь ласка, слідкуй за нею.

- Без питань, так і зроблю.

- І ще, Логане. У Гейлі психічний розлад. Залежний розлад особистості. Якщо тобі здається, що вона з тобою фліртує то знай — тобі здається.

- Я не...

Рубі перебила Логана.

- З нею так постійно, вона обирає собі жертву і притягує її до себе, закохує а потім... Потім все минає, з часом. Вона оговтується і розбиває серця. Логане, Я не хочу що б твоє серце було розбите... Знову.

Рубі вийшла з кімнати і залишила Логана самого. Хлопець був трохи засмучений, він посидів деякий час один а потім повернувся до решти.

***

Логан сів за кермо, Софія та Карл сіли позаду. Машина рушила і вони попрямували до аеропорту Шарль де Голь. До посадки залишалося ще 4 години і друзі вирішили зайти до кав’ярні, перекусити перед польотом. Вони зайшли у Бістро Бенуа, в якій були раніше, замовили круасани та каву з коньяком.

- Ви думаєте в Римі буде перший кристал? - Запитав Карл - Ви взагалі впевнені в цьому Кроулі?

- З приводу кристала, Я тобі нічого сказати не можу - відповів Логан - Але з приводу Кроулі, Я впевнений на всі сто відсотків. Він свій чувак, він допоміг нам без зайвих питань.

Друзі сиділи за столом, поїдаючи свої круасани. Карл дістав новий телефон із сумки та вручив Логану.

- Тримай - сказав Карл віддаючи телефон Логану — Замість старого.

Логан глянув на Карла потім на Софію, вони обоє посміхалися.

- Чого ви либитесь? - здивовано запитав Логан — Що з вами таке?

- Логане, не прикидайся усміхнулася Софія - Ти думаєш ми не помітили?

- Що? - зніяковів Логан.

- Хтось запав на Гейлі - сказав усміхаючись Карл - Чуваче, це дуже помітно, і здається це дуже навіть взаємно.

Софія наблизилась до Логана. Говорила йому на вухо, тихо, що б не почув Карл.

- Я пам'ятаю, як ти дивився на Рубі, коли ми були в минулому - шепотіла Софія - а Гейлі, вона копія Рубі. Тобі подобалася Рубі, тепер у тебе є шанс із її донькою, це нормально, Рубі тобі в матері годитися, а Гейлі якраз для тебе.

- Це так помітно? - зніяковів Логан - Бляха, ви час бачили? Нам час на літак!

Друзі вибігли з кав'ярні та побігли до реєстраційної стійки, черга вже закінчувалася, вони прибігли вчасно. Карл і Логан сіли разом, Софія сіла позаду них і одразу встромила навушники у вуха і заснула.

- Чуваче, мені дуже шкода, що Я намагався тебе заарештувати - почав говорити Карл, але Логан його перебив.

- Забий, Карле, це твоя робота. Був би Я на твоєму місці, Я б теж не особливо розбирався у винності людини, спочатку б Я зловив тебе.

Логан і Карл одягли навушники та почали дивитися серіал на планшеті Карла.

Політ вийшов недовгим, приблизно за 2 години вони вже були в аеропорті Фьюмічіно. Гейлі в цей час вже гуляла Римом.