Розділ 5.2

Сполучені штати Америки. Лонг Айленд. 2022 рік

Коли Гейлі опинилася в США, їй було трохи лячно, вона вперше в цій країні і була зовсім одна. Дівчина хотіла швидше дістатися цвинтаря, де був похований Том. Вона взяла телефон і набрала Логана по Фейс тайм, хлопець відповів після першого гудка, ніби він чекав на її дзвінок не випускаючи телефон з рук. Логан від несподіванки ледь не впустив телефон, він не очікував побачити Гейлі.

- П’гивіт, Логане, Я в ае’гопо’гті, де саме знаходиться цвинта’г? - Запитала Гейлі.

- Привіт, радий тебе ... бачити - почувся голос Логана у телефоні - Як ти долетіла?

- Все доб’ге - відповіла Гейлі, посміхаючись - Дякую за хвилювання.

- Тобі потрібно місто Рівергед, на східному Лонг Айленді - розповідав Логан - Візьми таксі, водій знає, де воно знаходиться.

- Ме’гсі, Я набе’гу коли буду на місці.

- Ми чекаємо - схвильовано сказав Логан - Гейлі, будь обережна.

- Домовились - відповіла Гейлі і помахала рукою у бік таксі - Дуже мило, що ти ту’гбуєшся за мене.

Дівчина поклала телефон у кишеню своїх джинсових штанів та сіла в автомобіль таксиста.

- Цвинта’г у Ріве'ггейді, будь ласка.

Автомобіль рушив у бік цвинтаря, поїздка виявилася довгою. Таксист усю дорогу розповідав історії, намагався залицятись. Дівчина дуже хвилювалася, вона не знала, де саме знаходилася могила Тома і де їй потрібно шукати підказку. Все що було відомо, те, що підказка пов'язана з цифрою тринадцять .

Коли таксі під'їхало до місця призначення, Гейлі сплатила за поїздку і вийшла з машини.

- Ме’гсі.

Автомобіль попрямував далі, вздовж цвинтаря.

Гейлі взяла телефон і знову набрала Логана. Вона ходила довкола могил у пошуках потрібної, але не могла його знайти.

- Гейлі, ти на місці?

- Так, Я на вході. Тут усе дуже однакове.

– Я передаю телефон Софії, вона тобі пояснить де шукати.

- Привіт, Гейлі - почувся голос Софії - Ще раз дякую за допомогу.

- Не дякуй мені заздалегідь, Я ще нічого не з’гобила. Де мені шукати могилу?

- Карл підключився до камер спостереження на цвинтарі. Ми тебе бачимо. Я можу тільки приблизно тебе спрямувати.

- К’гуто, сп’гямовуй — Гейлі махнула рукою в камеру, яку помітила на одній з будівель.

- Одна з переваг роботи Карла. Там де ти зараз стоїш, по ліву руку, є велика гробниця. Повернись до неї обличчям і пройди повз неї.

- Угу, з’гозуміла.

Гейлі зробила кілька кроків і зупинилася біля маленької гробниці з синім дахом.

- Куди далі?

- Зараз тобі потрібна гробниця з коричневим дахом, ти її бачиш?

Гейлі пройшла ще кілька кроків і побачила ту саму гробницю, на якій було написано "Тут спочиває родина Вуделл".

- Знайшла - крикнула Хейлі в трубку.

- Далі тобі потрібно пройти приблизно 10 метрів уперед і зліва за кілька кроків буде могила з чорного каменю — зв’язок почав пропадати - Шшш...від неї... хшшшф.

- Софіє, я тебе не чую – Гейлі занепокоїлася - У тебе якісь пе’гешкоди.

- Від моги....шшш кам... шшшш... - чулося з іншого кінця телефону - Правшшшш...

- Я не чую – сказала Хейлі – Що т'гапилося?

У телефоні почулися швидкі гудки, розмова обірвалася. Гейлі спробувала перетелефонувати, але не вдалося. Софія не відповідала. Телефон Логана був недоступний, дівчина злякалася.

Доведеться шукати самостійно — подумала Гейлі.

Дівчина пройшла десять кроків. Повернулась вліво. Пройшла ще кілька кроків. Вона підійшла до могили з чорного каменю і озирнулася на всі боки. Все, що Гейлі змогла розібрати - це могила з чорного каменю і праворуч. Вона ходила навколо цієї могили, оглядала кожен пам'ятник, але ніде не було могили Тома. Нарешті вона побачила невелику стелу з написом "Тут лежить Томас Хьюго Колінз. Молодший брат, добрий друг і прекрасна людина. Спочивай із миром, Томмі. Ми тебе не забудемо".

Гейлі на мить зраділа, але їй стало трохи сумно коли вона побачила дати і їй стало не по собі. ("XI.IV.XCIV – XIII.VI.XIX"). Коли Том помер, йому було всього 25 років, як їй зараз. Гейлі стало дуже шкода хлопця, хоч вона і не знала його.

Дівчина згадала, що в підказці були літери XIIІ. Вона почала перебирати пальцями усе, що можна було відкрити. Поверхня була пласка, ніяких зачепок. Гейлі приклала долоню на цифри, провела нею до позначки “XIII”. Поверхня біля цифри трохи відрізнялась на дотик. Вона була шершава на дотик. Гейлі натиснула на поверхню. Почувся тріск з плити. Прямокутної форми діра з’явилась там, де була цифра тринадцять. Дівчина встромила туди руку і намацала папірець.

"Після смерті Тома, Я вирушив туди де вони знайшли тебе. На тому місці де Я залишив тебе саму. Де ти бачила мене останній раз, на тому місці ти знайдеш те, що ти шукаєш. Коли ти опинишся там, ти все зрозумієш сама. Пробач мене за все, що Я накоїв. Я вас дуже люблю. P.S. Гейлі, Я тебе благаю, їдь додому, не лізь у цю справу."

Гейлі дочитала записку і розплакалась, то були слова її батька, який зник так і не попрощавшись. Дівчина викликала таксі до аеропорту, коли вона вийшла з цвинтаря то побачила сіру Тойоту, що вже під'їхала. Вона сіла в таксі і попрямувала до аеропорту.