Розділ XXXVI

Коли сонце тільки почало сходити Кроулі вже чекав на усіх у кухні. На столі стояло шість чашок із кавою і одна з какао для Келлі. Друзі з посмішками посідали за стіл, останній раз вони зібрались всі разом у одній кімнаті. Вони розповідали Кроулі історію про їх подорож, про те як знайшли Рубі, про Логана. Коли вже прийшов час, вони усі разом підвелись. Логан тримав за руки Кроулі та Рубі, йому було приємно і водночас сумно тримати руку Рубі востаннє. Інші трималися разом, біля списа.

- Томе, нам потрібно поговорити - сказала Софія - Можна тебе на хвильку?

Том і Софія вийшли з кухні. Софія мала сумний вигляд.

- Що сталося? - запитав Том. - Чому ти така засмучена? Ми повертаємось додому.

- Розумієш, в тому часі, мене шукає мафія, будинок Келлі зруйнували, мені нікуди йти ...

- Розслабся - Том взяв за руки Софію - Ми допоможемо тобі. Ти не залишишся сама, Я щось придумаю...

- Ні, Томе, ти багато для мене зробив. Я не хочу підставляти вас усіх. Через мене у вас будуть неприємності... Ще більші.

По щоці дівчини покотилась сльозинка. Том узяв її ніжно за талію, Софія зрозуміла, що зараз станеться. Том їй подобався і вона розуміла, що якби не він, вона була б уже мертва. Том поцілував Софію у губи, вона ніжно обійняла його.

- Ми вчора не закінчили справу. - Том посміхнувся і витер сльозу з щоки дівчини - Ти можеш залишитися зі мною - сказав Том - Якщо ти захочеш. Я зможу тебе захистити, якщо потрібно, Я віддам їм цей скіпетр, мені він вже не потрібен.

- Гей, голубки - крикнув Браян з кухні - Час прощатися.

Том і Софія, яка вже посміхалася з краплинками сліз на обличчі, зайшли до кухні та підійшли до Логана. Софія обійняла Рубі та Кроулі.

- Вибач, що так бігали за тобою - звернувся Том до Логана - Ми можемо допомогти тобі з твоєю проблемою, коли повернемося. Дочекайся нас у нашому будинку.

- Дякую Томе - сказав Логан - Я буду на місці, але якщо Я почую небезпеку, Я піду. Не хочу щоб у вас були проблеми через мене. Ви добрі люди.

Логан підійшов до Рубі та Кроулі і почав прощатись. Рубі посміхалась та махала всім рукою. Логан був щасливий що знову побачить свою маленьку доньку, Рубі та Кроулі трималися за руки, вони раділи тому, що знову разом.

- Прощавай, Логане - сказала Рубі - Було приємно з тобою провести час, можливо ми ще побачимося, але ми вже будемо зовсім іншими.

- Дякую вам - відповів Логан - вирушайте додому, Я буду за вами сумувати.

Рубі поцілувала Логана в щоку і обняла його на прощання та прошепотіла йому на вухо “вибач за все”. Логан потиснув руку Кроулі і відійшов на кілька кроків.

- Томе! - покликав Кроулі - Візьми годинник, Я хочу залишити пам'ять про себе.

Кроулі вручив свій годинник Тому. Хлопець відійшов назад та стукнув списом об паркет. З пащі вовка линуло синє сяйво і заполонило Рубі та Кроулі. Вони розчинилися в повітрі та залишили по собі зелений спалах. Коли спалах згас, на тому місці де щойно були люди, стало порожньо.

Логан підійшов до братів, обійняв обох, потиснув їм руки. Наче знав, що більше їх не побачить. Софія підійшла до Логана та дуже міцно його обійняла та прошепотіла на вухо ( Дочекайся нас).

Том знову стукнув списом об підлогу і направив його на Логана. Той зник у синьому сяйві, та коли синій колір зник, на місці де стояв Логан спалахнуло зеленим. Хлопець зник.

- Братику, ми з Келлі вирішили одружитися, можливо в наступному місяці, ти будеш моїм дружбою? - усміхнувся Браян.

- Софіє, а ти будеш подружкою нареченої – Келлі виглядала щасливою – І це не питання.

Вони вчотирьох взялися за руки, Том натиснув на перемикач на списі та ще одне зелене сяйво осліпило усіх присутніх.