Розділ XXXIІІ

Коли усі прокинулись Логана і Рубі не було у кімнаті. Друзі вдяглись, вийшли з кімнати і зустріли Логана внизу. Хлопець сидів за столиком і пив чорну каву з маленької чашки. Том замовив усім кави та сів за стіл до Логана.

- Погана ніч? - запитав Том у Логана.

Браян з дівчатами також сіли до них. Логан мовчав поки офіціантка не принесла чотири порожні чашки, та залила в них каву з невеликого чайника.

- Вона хоче лишитись тут. - сумно сказав Логан.

- Ти про що? - здивовано спитала Софія.

- Рубі вирішила залишитись, вона більше не хоче додому — Логан дивився у свою чашку і не підіймав очей.

Том зірвався з місця. Він здавався знервованим.

- Де вона? - спитав Том.

- Вона пішла, Я... Я не знаю куди — Логан був розгублений.

- Де ми бляха її шукати будемо? - Том майже кричав — Що вбіса тут відбувається? Спочатку ти, тепер Рубі.

- Томе, заспокойся — перервала його Келлі — Вона не могла не попрощатися, вона ще з’явиться, просто почекаємо її тут.

Офіціантка підійшла до столика і поклала тарілку з гарячими бутербродами, від яких доносився легкий запах вареної ковбаси та сиру.

- Ваше замовлення — вимовила офіціантка.

Браян мовчки узяв свій бутерброд і почав жувати. Софія та Келлі послідували прикладу Браяна та узялись їсти.

- Логане, ми повинні її знайти, не можна залишати її у минулому — казав Том.

- Це її рішення, ми не можемо вирішувати за неї... - відповів Логан.

- Ні, ти не розумієш. Кожне наше рішення тут може вплинути на майбутнє, ми не знаємо що буде, якщо Рубі залишиться тут.

- Господи, не гунди — позаду Тома стояла Рубі — досить вже усе за усіх вирішувати.

Рубі тримала келих віскі з лаймом і курила. Вона сіла поруч з Логаном і загасила недопалок об стіл.

- Ти не забереш мене з собою. Мені набридло усе це. Подобається стрибати з одного часу у інший, будь ласка. Але без мене. Логане, що ти вирішив?

Логан був приголомшений. Хлопець сидів на стільці і хотів вдавитись у сидіння, що б його ніхто не бачив. Він перехилив келих і випив усе одним ковтком і гучно поставив його на стіл.

- Слухай, Рубі, Я вже казав ,у мене донька. Я не можу кинути її одну. І тебе Я також не можу тут лишити.

- Я розумію — Рубі нахилилась до Логана і поцілувала його в губи — Я залишаюсь.

Рубі вийшла зі столу і попрямувала до виходу. Логан зірвався з місця і побіг за нею. Усі інші залишились сидіти на місцях.

Логан вийшов з пабу і побачив Рубі за рогом. Дівчина розмовляла з якимось чоловіком. Логан підійшов до Рубі і взяв її за плече.

- Ти в порядку?

- Так, усе добре. Логане, Я залишаюсь, серйозно. Не намагайся мене зупинити.

Логан взяв Рубі під руку і завів за будинок біля якого вони стояли.

- Я з тобою...

Логан узяв обличчя Рубі у долоні і поцілував.

- Я втомився. Хай усе залишається як є.