Розділ XXVIII

Браян стояв посеред будинку і дивився у вікно. Погода була сірою. Сонця не було видно, через будинки. Щойно скінчився дощ. Ще було видно маленькі калюжі, в ямках асфальту. Хлопець підійшов до Келлі і обійняв її ззаду.

- Люба, нам треба поговорити - сказав Браян - Томе, ми вийдемо не надовго, не турбуйся, ми не заблукаємо і будемо обережні.

Том махнув рукою у їх бік. Браян узяв за руку Келлі і вийшов з нею надвір. Вони пройшли кілька кварталів, у бік Тауерського мосту. Вулиця була вузькою у європейському стилі, усюди були невеличкі двоповерхові будинки. Усе було таке сіре і спокійне. Жодна людина не пройшла повз них, усі ховались по своїх будинках і зрідка виглядали зі своїх маленьких вікон. Браян знав, що Келлі мріяла побувати в Лондоні, але так і не змогла поїхати. І ось зараз, їм випав шанс бути тут разом. Вони підійшли до дерева, яке росло неподалік від мосту, і Браян став на коліно.

- Браяне - здивувалася Келлі - що ти робиш?

- Люба - радісно сказав Браян - Я давно хотів тобі сказати, але не було слушного моменту. Я хотів це зробити ще у Версалі, але ми постійно були зайняті, і в нас не виходило залишитися наодинці. Коли Я побачив, як ти лежиш без свідомості, Я дещо усвідомив. Якщо з тобою щось трапиться, то не зможу це пережити. Наше життя зараз дуже дивне і небезпечне, тому Я зрозумів, що слушного моменту може і не бути. Ти найдорожча людина у моєму житті. Я кохаю тебе, і хочу, щоб ти завжди була поруч.

- Зажди, Браяне - перервала його Келлі - Ти впевнений?

- Не перебивай, люба - продовжував Браян - знаю, що ти завжди хотіла побувати в Лондоні, і ось випав шанс, хоч і не за таких обставин... Отже... Ти вийдеш за мене?

Браян стояв на одному коліні, біля величезного, зеленого дуба і простягав обручку з невеличким діамантом своїй дівчині. У Келлі потекли сльози, вона нахилилась та обійняла Браяна і ніжно поцілувала.

- Звісно, коханий - відповіла Келлі - Звичайно Я згодна. Де ти взяв обручку? Вона така гарна.

Браян радісно подивився на свою майбутню дружину і піднявся на ноги, вони були щасливі і ніщо не завадило б їх щастю. Хоч вони й були далеко від дому, в іншому часі.

- Я купив її ще до того, як Том поїхав до Єгипту - відповів Браян — не мав слушного моменту після цього.

- Це так дивно - відповіла Келлі - Ми зараз у минулому, в той час, коли ще навіть не народились наші батьки. І Я одружуюсь. Я така щаслива.

- А тепер підемо до інших - сказав Браян - краще не гуляти тут довго, тут може бути небезпечно.

Вони взялися за руки і пішли до будинку до інших. На вулиці було тихо, таке відчуття, що усі жителі Лондону вимерли. По вулиці були розкидані різні речі, у деяких будинках були вибиті двері та вікна. Страшно було у цьому районі. Браян зі своєю майбутньою дружиною попрямували до будинку, де були друзі, але підходячи до пункту призначення, вони помітили двох озброєних чоловіків, які стояли біля дверей сусіднього будинку. Люди зі зброєю ломилися в двері і кричали на когось, хтось перебував у тому будинку.

- Відчиняй двері - кричав чоловік з пістолетом - якщо не відчиниш, нам доведеться їх вибити.

- Не змушуй нас нервувати - кричав другий чоловік - у нас і без тебе був невдалий день.

Браян сховався за стіною і потягнув Келлі за собою, але один із людей помітив їх.

- Виходьте з піднятими руками! – крикнув один із них. – Я вас бачу.

- Хто там, Джоне? - Запитав один з хлопців - ти когось побачив?

- Так - відповів Джон - за стіною хтось ховається. Виходь чи стрілятиму.

Люди з автоматами попрямували у бік де ховалися Браян та Келлі.

- Люба - шепнув Браян - Йди туди звідки ми прийшли, Я їх відведу в інший бік.

- Ні, Браяне, Я тебе не кину одного ...

- Ні, ти повинна - наполягав Браян - Ти маєш попередити всіх. Я їх відведу в інший бік, а ти побіжиш у дім і скажеш Тому про це. Давай, зі мною все буде гаразд.

Келлі попрямувала назад в обхід, а Браян вийшов із-за стіни і підняв руки. Келлі на той час уже відійшла на безпечну відстань.

- Гей, хлопці, Я тут просто йшов у своїх справах - звернувся до них Браян.

- Хто ти? Що ти тут робиш? Ти один із них? - Запитав командним голосом Джон.

- Один із ... ти про кого зараз? - спитав Браян - Я тут зовсім один, і не хочу втручатися у ваші справи. Давайте зробимо так, Я вас не бачив, а ви мене?

- Я не вірю тобі. Якщо ти один із них, і ми тебе відпустимо. Ти можеш піти і розповісти гракам - сказав другий чоловік - Джоне, валимо його і пішли далі.

- Яким гракам? Не треба нікого валити - занервував Браян - давайте заспокоїмося ...

- Заткнися - направив на нього зброю Джон - Закрий свого рота і підійди до стіни. Ми не вбиваємо просто так, але ми не можемо тебе відпустити.

Браян підійшов до стіни, притулився обличчям. Відчув прохолоду. Руки тримав за головою. Один з незнайомців ткнув його у потилицю зброєю. Браян почув постріл та свист кулі, що швидко пронеслась у бік Джона. В його голову вже нічого не спиралося. Джон крикнув від болю і розпластався на землі біля ніг Браяна. Не встиг другий бандит озирнутися, як йому в живіт залетіла куля. Почувся ще один постріл. Браян дуже злякався, але побачив Тома, що стояв на вулиці, з пістолетом з якого застрелив цих людей. Браян почув три постріли, але він як ніколи був щасливий бачити свого брата.

- Братику, який Я радий тебе бачити - зрадів Браян — вмієш ти з'явитися в потрібний момент.

- Браяне, - розгубився Том. - Я зробив два постріли. Хто стріляв?

Браян озирнувся в бік будинку і побачив Келлі. Вона стояла упираючись однією рукою у двері, а іншою трималась за груди. З під долоні виднілася червона пляма. Третій постріл зробив один з бандитів, поки падав...

- Келлі - Браян побіг до дівчини і схопив її за талію - Тримайся, зайчику. Все буде добре.

Келлі ледь трималась в обіймах свого хлопця і стікала кров'ю. Її тіло було прохолодне, на руках Браяна була кров його майбутньої дружини.