Розділ XXIII

Єгипет, Олександрія. Приблизно 30р. до н.е.

""червоне сяйво""

Коли сяйво зникло, перед групою утворились гори піску і шалено пекуче сонце, що обпікало шкіру. Навкруги була тільки пустеля, сухі гілки що стирчали деінде.

- Дідько, ми в пустелі! - встаючи на ноги сказав Браян - Я вже звик до міст, чому ми не вдома, Томе?

- Схоже це Єгипет - пробурмотіла Келлі, і струсила з себе пісок - Я завжди хотіла подивитися на піраміди.

- Я думаю, якщо ми опинилися в Єгипті не в дуже вдалий час, тоді нам потрібно терміново зникнути - сумно промовив Том. - Ви знаєте, скільки всього жахливого відбувалося в Єгипті? Тут нам точно ніхто не допоможе.

- Мені здавалось що в Єгипті тільки пісок і піраміди - здивовано сказав Браян - а тут і трава росте і пальми. Стежки навіть є.

Друзі почали озиратися на всі боки, коли струсили свій одяг від піску. Сонце спекотно смажило, хотілось пити але ніде не було й натяку на воду.

- Я не розумію — Том крутив у руках спис — Я точно впевнений, всі координати і час правильні. Чому ми тут?

Група вирушила уперед. Ніхто й гадки не мав кути йти, телефони не працювали, тобто виявити місце знаходження було неможливо. Вони вирушили на північ. Йшли довго, пісок продовжувався усюди, куди б друзі не пішли. Через тривалий час усім захотілось пити. Спека була неймовірною а заховатись від сонця було ніде. Жодної тіні на горизонті, жодного струмка чи озера. Рубі відійшла від групи на чималу відстань, вона пройшла ще декілька кроків і зупинилась. Дівчина подивилась кудись уперед, вона намагалась щось розгледіти. Позаду неї підійшов Логан і помітив, що Рубі щось знайшла, якусь споруду. Хлопець махнув рукою. Покликав усіх, піти подивитися, що там знаходилося. Том пішов за ними, повів всіх у бік Рубі й Логана. Група повільно пересувалась по пекучому піску і йшла за Рубі, відчуваючи спеку, яка відлунювала від гарячої землі. Кожен крок ставав важким, пісок наче намагався завадити людям йти далі. Сонце смажило так сильно, тому друзі почали повільно знімати із себе зайвий одяг. Дівчата були одягнені у французькі сукні, які їм дала Кейсі, тому вони скинули одяг дуже швидко, залишаючись лише у підкладках що вдягали в той час під сукні. Чоловіки роздяглися до торса, бо було нестерпно йти спекою в цих вбраннях. Логан ні на мить не покидав свою шкіряну куртку, ніс її на плечі. Мучила спрага, у горлі пересохло та йти було дуже складно. Після рівних версальських доріг, єгипетський пісок, був дуже нестерпним. Коли група дійшла до споруди, що знаходилася серед пустелі, вони зраділи знахідці. Їх обличчя осяяли посмішками. У центрі викладеного квадрату з каміння була вода, дах був зроблений із тканини а поруч висів чистий одяг. Вони стояли під цією спорудою як під наметом, відчуваючи прохолоду від води.

- Це схоже на дуже старовинну пральню - зрадів Том - одягайтеся, нас не повинні побачити в такому вигляді.

Браян без роздумів зірвав із себе останній одяг і стрибнув у воду, Келлі та Софія послідували за ним, забризкавши тих, хто залишився на березі. Том і Логан одягли на себе лахміття, які були єгипетським одягом цих часів, Рубі відійшла від них подалі, запустила долоні у воду, вмила обличчя від поту і почала перевдягатися. Браян з Келлі та Софією веселилися у воді, вони здавались дуже щасливими побачивши воду. Логан вдягнув поверх нового одягу свою коричневу куртку.

- Гарне тату — сказав Логан помітивши татуювання літака у Рубі на спині.

- Дякую, Логане, ми робили парні тату з моїм другом — Рубі повернулась до Логана обличчям і подивилась на нього — ми часто подорожуємо... подорожували.

Логан відчув якесь тривожне відчуття. Рубі стояла в метрі від нього, верхня частина її тіла була напівоголена, дівчина в цей час вдягала сорочку що висіла на мотузці. Рубі усміхнулася і подивилася Логанові в очі. У цей момент їхні очі зустрілися, і Логан зашарівся. Його щоки налились рум’янцем.

- Добре, Я піду вмиюсь — ледве вимовив Логан.

- Браяне... - вигукнув Том.

- Братику, ти чого такий занудний, ми йшли по піску під палким сонцем - весело відповів Браян - дай нам насолодитися.

Келлі та Софія повністю мокрі, вилізли з басейну і узялися обтиратися сукнями що лежали на піску, Браян із ображеним обличчям виліз за ними і вдягнув новий одяг, що зняв з мотузки. Логан відійшов подалі від усіх і глянувши вперед він побачив щось схоже на місто.

- Гей, народ, там дещо є - покликав Логан - може варто туди сходити?

- Ти в своєму розумі? - нервово відповів Том - Нам треба йти, подалі від людей. Коли спис зарядитися, нам треба валити подалі.

- До речі, Томе. - гукнув його Браян — Мене дещо занепокоїло. Ти знаєш французьку?

- Ні, чому ти питаєш? - здивувався Том

- Я дещо помітив - спантеличено відповів Браян - ніхто з нас окрім Рубі не знає французької мови, але чомусь ми розуміли Кейсі. Тебе це не здивувало?

- Я знаю французьку, Браяне — втрутилась Келлі.

- Ти це до чого? - здивовано запитав Том - Кейсі говорила англійською.

- Я це до того, що коли Я розмовляв з Папою Римським, він мене розумів, - сказав Браян, - А Я розумів його. А в Італії говорять італійською.

- Ти хочеш сказати - влізла в розмову Софія - що де б ми не опинилися, ми розумітимемо їхню мову?

- Виходить, що цей спис, якось впливає на наш мозок - сказав Том - мабуть він перекладає все те, що ми чуємо і говоримо.

Поки Браян із Томом розмовляли, Логан та Рубі попрямували до міста, яке вони помітили. Софія та Келлі пішли за ними. Тому це не сподобалося, але їм з братом довелося бігти за ними, щоб не втратити групу з поля зору. Коли вони оминули піщаний пагорб, за ним побачили ціле місто. Згори виднілись маленькі білі будинки з кам’яних плит. Замість вікон висіла тканина. Будинки відділялись один від одного тоненькою стежкою, не було в них подвір’я та парканів. Посеред міста виднілося, щось схоже на ринок. Люди ходили біля дерев’яних ящиків, у яких щось продавалось. Що саме, розгледіти не було можливості. По ринку бігали коти та рискали біля ящиків, випрошували їжу у торговців. Далі, за самим ринком розташовувались будинки побільше. Вони були двоповерховими і мали невеличкі подвір’я без парканів. Друзі наблизились на відстань, аби придивитись краще, роздивитись стародавнє місто. Том вийшов вперед та ухопив Рубі за плече.