Розділ XXII

Будинок Кейсі Ла Фльор

Келлі, Браян і Рубі спускались по сходинкам до першого поверху будинку Кейсі.

- Келлі, як гадаєш, ти могла б бути нащадком цієї Кейсі? - спитав Браян - ви до речі трохи схожі, та й прізвища наче однакові але перекручені.

- Котику, якщо чесно мене зараз нічого не здивує. Якщо це так, значить Я француженка. Я завжди знала що Я повинна жити не на Лонг Айленді. Це місце мене гнітить. Ти мені обіцяв, що коли ми одружимося, ти відвезеш мене звідти, от Я хочу сюди.

- Звичайно, люба, Я намагаюся заробити на це гроші - сказав Браян - щойно у нас буде потрібна сума, ми одразу поїдемо. Ти ж знаєш, що мої любі батьки залишили мене ні з чим.

- Еее, Браяне, - здивовано сказала Рубі і підійшла до Браяна - там на кухні хтось є. Кейсі наче сама була в будинку.

- Шшш... - прошепотів Брайан - Стійте тут. Я перевірю.

- Котику, будь обережний - прошепотіла йому на вухо Келлі.

Браян йшов навпочіпки у бік кухні, на підлозі була доріжка з крапель крові. Біля шухляди стояв Логан, ледь тримаючись на ногах. Хлопець намагався щось знайти всередині холодильної шафи. Браян взяв металевий свічник зі столу, і попрямував у бік Логана. Він зробив три кроки і підняв свічник над головою.

- Повільно відійди від холодильника - спокійним голосом сказав Брайан - руки тримай угорі.

– Тихо-тихо, не роби поспішних висновків – нарешті Браян почув голос Логана. Голос його був доброзичливим та спокійним.

- Я не роблю нічого поганого - відповів Логан - Розумієш, Я вже три дні не розумію що відбувається, з вашої вини. Я майже не їв весь цей час, просто хочу перекусити.

- Ти звинувачуєш нас у цьому? - здивувався Брайан - це ти від нас тікаєш увесь цей час...

Логан був розгублений. Він шкутильгаючи підійшов до стільця і миттю сів спершись на спинку. В руках він тримав шмат в’яленого м’яса.

- А ти встань на моє місце - розлютився Логан - Я опинився не в тому місці, не в той час. Знову. Тепер Я постійно бачу якесь дивне сяйво, і після цього, Я приходжу до тями в різних незрозумілих для мене місцях. Я підозрюю що я вже навіть не в Америці. Том говорив про переміщення у часі, але ж це маячня якась...

- То ти ще нічого не зрозумів? - Запитав Браян

- А що Я повинен зрозуміти? Поясни мені, що відбувається - голосно сказав Логан - Я нічого не розумію, як ви це робите, чому ви в такому дивному одязі? І Я не тікав. Вперше, так. Я злякався, мене переслідував той чувак. До речі, дуже шкода, що його вбили. Потім мене забрали якісь люди на кораблі, потім зовсім дивне відбувалось. Коли Я підпалив сигарету, мене схопили і звинуватили у відьмацтві. Це прикол якийсь? Вже й запальничкою мені не можна користуватись. Що відбувається, поясни будь ласка.

- Емм... навіть не знаю з чого почати - ніяково відповів Браян, підійшовши до Логана - дівчата, підійдіть будь ласка.

Келлі і Рубі увійшли на кухню, де сидів побитий Логан і Браян, що тримав у руках свічник.

- Котику, все добре? - спитала схвильовано Келлі.

- Та все нормально… ніби - відповів Браян — у нас незручна розмова, потрібна ваша допомога.

На кухні була довга розмова, говорили в основному Рубі та Келлі, Логан слухав і не міг повірити у все це. Хлопець дивився на них, наче дитина на книгу з фізики. Логан розповів, що виявився не там і не в той час. Його підставили, і тому йому доводиться ховатися. Він не хотів за ґрати, бо має маленьку доньку, яка росла без матері. Логан розумів, якщо він повернеться з ними, його відразу ж заарештують і він не побачить своєї дитини. Він повірив у те, що вони подорожують у часі, але з превеликим трудом.

Відчинились вхідні двері і в будинок завіяло прохолодним вітерцем. У дверях були Софія, Том і Кейсі.

- Усім привіт - сказав Том, увійшовши до будинку разом із дівчатами. - Ми не знайшли Логана, вже сутеніє. Кейсі люб'язно погодилася дати нам притулок, поки ми...

- Привіт, братику - посміхаючись зустрів його Браян - Ми вже без вас впоралися.

- Томе, вислухай Логана - стрибнула до Тома, Келлі - Він нам усе розповів.

Том підійшов до Логана.

– Ти почав розмовляти?

- А мене про щось питали? Томе, Я вже розповів твоїм друзям - кульгаючи підійшов Логан - Я не небезпечний, я жертва в цій ситуації. На знак довіри Я віддам тобі твою річ.

Логан простягнув Томові рукоять спису кривавою рукою. Кейсі підійшла до Логана і почала його оглядати. Вона потягла його за руку в іншу кімнату, щоб перев'язати рани. Друзі сіли на кухні за стіл і обговорювали те, що відбувалося. Браян не довіряв Логану, і Том був на його боці. Але Софія та Келлі вирішили, що він каже правду, вони подобрішали через історію про дитину. Рубі як завжди була на нейтральній стороні, вона не мандрувала з ними так довго і могла тверезо розмірковувати. Умовивши Тома і Браяна, вона запропонувала взяти Логана із собою не як полоненого. Подивитися як Логан поводитиметься із ними поволі.

- Він готовий - Кейсі увійшла з Логаном до кухні - Ви вже збираєтесь? Чи може заварити вам чай?

Логан виглядав вже зовсім інакше. Кейсі дала йому одяг свого батька. Тепер Логан виглядав як французький аристократ, у синьому піджаку, класичних штанах на той час і у шкіряних лакованих туфлях. Але тримав під пахвами свою шкіряну куртку.

Келлі підійшла до Кейсі.

- Звичайно, ми залишимося ще на годинку. Дякуємо за пропозицію, але після цього нам потрібно вирушати додому.

- Келлі, Я дуже рада, що ми познайомилися - радісно сказала Кейсі - сподіваюся ми ще побачимося, і ти зустрінешся з нашою ріднею. Залиштеся на ніч, куди ви підете вночі?

Кейсі заварила зелений чай і заповнила ним сім чашок. Запашний аромат чаю наповнив кімнату. Також вона нарізала хліб із сиром та поклала на тарілку у центрі столу. Келлі розпитувала її про сім'ю, у неї на очах наверталися сльози, адже вона ніколи не мала великої родини. Келлі з дитинства жила з бабусею, і все що в неї було від її рідної родини, це прізвище. Коли друзі допили чай, на вулиці було вже темно. Місяць світив у велике кухонне вікно і освітлював кімнату. Кейсі провела нових друзів на другий поверх будинку і показала їм кімнати. Вона розмістила Браяна та Келлі в спальню з великим ліжком. Рубі вирішила зайняти диван у кімнаті Кейсі, не бажаючи завдавати незручностей доброзичливій господині. Логан, Софія та Том розмістилися у гостьовій кімнаті з двома ліжками та диваном. Логан кинувся на диван, він дуже втомився під час подорожі і вмить заснув, щойно його голова торкнулася подушки. Софія і Том лягли на сусідніх ліжках навпроти один одного. Софія не могла заснути, вона була дуже знервована, її думки переплітались у темряві кімнати.