Розділ XXI

Коли Том і Софія вийшли на вулицю, їх засліпило яскраве сонячне світло, на вулиці був початок дня. Друзі давно не були на вулиці в таку годину, усю їхню подорож вони пересувалися ввечері або пізно вночі. Том ніяково почував себе в компанії незнайомої дівчини, яка ще й до того можливо, була пращуром дівчини його рідного брата. Його нервувала вся ця ситуація з Логаном, оскільки через нього вони можуть залишитися назавжди у цьому часі, без грошей і будинку, як Рубі свого часу, коли її покинув її друг.

Версаль був дуже схожий на Париж. Тоненькі вулички, будинку в одному стилі, сірі з темно-синіми дахами. Деінде були будинки з’єднані у квадрати всередині яких красувались яскраві зелені сади.

- Далеко нам іти? - спитав Том

- Ми майже прийшли - відповіла Кейсі - ще кілька кварталів, чуєте звуки? У Королівському саду купа народу, тримайтеся до мене близько, щоб Я вас не загубила.

Том, Софія та їхня нова знайома пройшли два квартали та вийшли до величезного саду. Серед зелених кущів та красивих дерев було дуже багато людей, усі сперечалися, хтось навіть кричав. Було дуже галасливо і Том не чув, що йому каже Кейсі. Він намагався просто триматися поруч, щоб не загубитися. І Том і Софія були вперше у Версалі, і навряд чи вони змогли б знайти той будинок, у якому на них чекають їх друзі. Софія трималась позаду, в неї було відчуття, що на неї ніхто не звертає уваги ще й Кейсі ніби залицяється до Тома.

- Ми прийшли – голосно сказала Кейсі і подивилась на Тома – Як виглядає ваш Логан?

- Востаннє коли ми його бачили - відповіла Софія - він був непритомний, весь у крові. На ньому була шкіряна куртка, коричневого кольору. Його легко впізнати з натовпу, тому, що він одягнений не так як люди у вашому місті. Та й людину, яка стікає кров'ю не складно помітити.

Софія помітила як Кейсі дивиться на Тома, вона розмовляла тільки з ним, а на Софію навіть не дивилась. Іноді торкалась його руки, коли задавала йому питання. Напевно, хотіла залишитись з ним наодинці, тому й вирішила піти саме з ним. У Софії виникли дивні ревнощі до Тома, коли Кессі намагалася фліртувати з ним. Дівчина не розуміла це дивне відчуття всередині себе, це було в новинку. Після смерті чоловіка, стосунків у Софії не було. Не було ні часу ні бажання. Патрік так і залишився в її серці. Але Том. Щось притягувало її до нього. Вона не розуміло що саме. Він нудний археолог, постійно командує. Це не її тип. Їй завжди подобались круті хлопці, які роблять усе спонтанно, живуть одним днем. Але не Том. У хлопця безліч правил, він усе планує. Можливо смаки змінюються з часом — думала Софія — ні, він мені не подобається, мені більше до смаку Браян, але ж він з Келлі.

- Кейсі, далеко звідси Париж? - Запитала Софія з роздратуванням в голосі - завжди хотіла його побачити.

- Думаю за чотири години можна доїхати - сказала Кейсі - Версаль - це передмістя Парижа, але скажу вам він не поступається красою Парижу. Томе, ти хотів би поїхати до Парижа? Я могла б провести екскурсію.

Софія глянула на Кейсі злим поглядом і фиркнула. Штовхнувши Кейсі плечем, дівчина пройшла вперед них і йшла попереду, озираючись до них.

- Було б супер - відповів Том, ніяк не реагуючи на знаки уваги - коли ми знайдемо Логана, можна було б з'їздити, якщо це не дуже далеко. Тим паче, Софія дуже хоче там побувати.

Софія посміхнулася після слів Тома, вона зрозуміла, що Кессі йому не цікава, але звідки взялися ревнощі, адже Том їй зовсім був не цікавий і не подавав жодних знаків уваги, вони майже не розмовляли під час подорожі.